Після пологового я дізналася, що чоловік зняв усі декретні гроші заради поїздки з матір’ю, але в аеропорту на них чекав несподіваний сюрприз

За день до їхнього передбачуваного відльоту сталася подія, яка показала Оксані всю глибину прірви, що розверзлася між нею та чоловіком. Вона сиділа в спальні за своїм стареньким ноутбуком, намагаючись знайти підробіток на фрилансі. Декретних грошей, навіть якби вони були доступні, надовго б не вистачило.

Особливо з огляду на платних лікарів для Кирюші. Треба було шукати джерело доходу. Вона переглядала вакансії для вебдизайнерів, оновлювала портфоліо.

Раптом до кімнати без стуку зайшла Лариса Миколаївна.

— Що це ти тут робиш? — спитала вона, підозріливо дивлячись на екран.

— Роботу шукаю, — коротко відповіла Оксана.

— Роботу? — Свекруха підійшла ближче.

— Яку ще роботу? Ти ж у декреті.

— Віддалену, на кілька годин на день.

Лариса Миколаївна нахилилася й примружилася, розглядаючи сайт із вакансіями. Потім її погляд упав на відкриті вкладки в браузері.

— Ага! — тріумфально вигукнула вона.

— А це що таке?

Оксана подивилася на екран. Серед вкладок із сайтами для фрилансерів була одна, яку вона забула закрити. Це була сторінка туристичного сайту з гарячими закордонними турами.

Вона відкрила її понад рік тому, ще до вагітності, коли вони з Максимом тільки мріяли про спільну відпустку. Вона просто забула про неї.

— Це стара вкладка, — спробувала пояснити Оксана.

— Стара? — Свекруха вперла руки в боки.

— Та ти що, за дурну мене маєш?

— Я все зрозуміла.

— Ти сама за кордон зібралася? Потай?

— А нам брешеш, що грошей немає, що все для дитини.

— Ларисо Миколаївно, це неправда.

— Неправда?

Вона тицьнула пальцем в екран.

— А це що?

— Тури на курорт, виліт у квітні.

— Усе сходиться.

— Ти вирішила нас обдурити, заблокувала картку, а сама готуєш втечу.

— Хочеш сама на море полетіти, за наші грошики?

— Це не ваші гроші, і я нікуди не збираюся.

Оксана схопилася.

— Подивіться на дату. Ця сторінка відкрита рік тому.

— Нічого не знаю, — кричала Лариса Миколаївна.

— Максимчику, іди сюди. Подивися, що твоя дружина замишляє.

До кімнати вбіг Максим.

— Що сталося?

— Вона нас обманює! — не вгамовувалася свекруха.

— Вона сама за кордон летіти зібралася, одна, а нам тут казки розповідає про хвору матір.

Максим подивився на екран ноутбука, потім на Оксану.

У його очах вона прочитала холодний, остаточний осуд.

— То ось воно що, — процідив він.

— Я так і знав, що тут щось нечисто.

— Максиме, це непорозуміння.

Оксана намагалася достукатися до нього.

— Ця вкладка стара.

— Досить брехати.

Він ступив до неї.

— Я все зрозумів. Ти просто жадібна егоїстка. Тобі було шкода грошей на мою матір, бо ти хотіла витратити їх на себе.

— Це не так.

— Так, — майже кричав він їй в обличчя.

— Усе, з мене досить.

— Я не хочу тебе більше бачити. Ми з мамою летимо завтра, як і планували. А ти…

— Ти можеш котитися на всі чотири боки.

Він схопив її ноутбук зі столу.

— Що ти робиш? — ахнула Оксана.

— Конфіскую знаряддя злочину, — зло всміхнувся він.

— Щоб ти більше не шукала собі тури за мій рахунок.

Він вийшов із кімнати, забираючи з собою ноутбук. Лариса Миколаївна пішла за ним, кинувши на Оксану переможний погляд.

Оксана залишилася стояти посеред кімнати, земля йшла з-під ніг. Він не повірив. Він навіть не спробував вислухати.

Він просто повірив своїй матері, яка знайшла такий абсурдний і безглуздий привід, щоб остаточно очорнити її в його очах. Вона опустилася на ліжко. Сліз не було.

Було тільки відчуття крижаної порожнечі. Це кінець. Остаточний і безповоротний…