Після того, що сталося на випускному, мати дівчини змусила всіх інакше подивитися на цю історію

— Ну якщо ти так сказала, значить сперечатися марно.

У школі її речі ніколи не виглядали дорогими, але завжди були чистими, випрасуваними й охайними. Навіть найуїдливіші однокласниці не могли по-справжньому причепитися, хоча намагалися не раз.

Іноді на шкільні вечори Аліна брала блузку чи сукню в сусідки Світлани. Світлані було двадцять два, вона працювала секретаркою, носила строгі костюми, але в шафі в неї зберігалося й кілька більш ошатних речей. Часом вона віддавала Аліні щось назавжди, і тоді дівчата в класі болісно намагалися зрозуміти, звідки в їхньої «сірої миші» раптом з’явилася симпатична обновка.

Аліна любила бувати у Світлани. У її маленькій квартирі завжди було затишно: пахло чаєм, кремом для рук і чимось солодким, ніби саме життя там на якийсь час ставало м’якшим.

Того дня Світлана відчинила двері з таким виглядом, ніби чекала саме на неї.

— Як добре, що ти зайшла! Я сьогодні такі тістечка купила — пройти повз було неможливо. У нас на роботі всі їх розхвалювали. Давай, роззувайся. Ну що, з навчанням уже остаточно вирішила?

— Вирішила. Я ж казала.

— І не передумаєш?

— Ні.

— І правильно. У тебе все вийде. Тільки не дивися на цих своїх однокласників. Зараз вони вважають себе важливими, а потім життя швидко розставить усіх по місцях.

— Я намагаюся не звертати уваги.

— От і розумниця. Повір, одного дня вони ще згадають, як задирали носа.

Світлана часто повторювала Аліні, що жінці не можна перетворюватися на тінь чужих бажань. Треба вчитися, працювати, вміти стояти на ногах і не віддавати нікому право вирішувати, яким буде твоє життя.

— Навіть якщо буде важко, — казала вона. — Навіть якщо захочеться впасти обличчям у подушку й більше не вставати. От саме тоді й треба вчитися особливо вперто.

— Я розумію, — відповідала Аліна. — Я так і зроблю.

За тиждень до випускного Надія Іванівна повернулася після зміни, перевдяглася, втомлено опустилася на ліжко й несподівано сказала:

— Сьогодні йдемо вибирати тобі сукню.

Аліна підвела на неї очі: