Рідні вважали його підозри марними, аж поки могилу не розкрили й не підняли кришку
Максим не встиг покликати людей, які стояли нагорі. Тіло жінки раптом здригнулося, її очі розплющилися, а пересохлі губи прочинилися. Оксана судомно втягнула повітря, ніби організм з останніх сил повертався до життя після довгого заціпеніння.
Один з офіцерів приголомшено ахнув. Степан відступив від краю могили, не вірячи тому, що побачив. Сам Максим тримав матір за руку й дивився на неї, не в змозі зрозуміти, чи відбувається це насправді, чи свідомість захищає його від нестерпної втрати.
Поліцейські першими подолали заціпеніння. Вони негайно викликали швидку допомогу й допомогли обережно підняти Оксану на поверхню. Кожна хвилина могла виявитися вирішальною, тому жінку без зволікань доправили до лікарні, де лікарі почали надавати термінову допомогу.
Максим хотів залишитися поруч із нею, але мусив дати свідчення. Його відвезли до відділку й докладно розпитали про все: про дзвінок батька, час похорону, підозри, що виникли, і самовільне розкриття могили. Він відповідав майже автоматично, усе ще подумки перебуваючи поруч із живою матір’ю.
Те, що відбувалося, не вкладалося в голові. Хто і на якій підставі визнав Оксану мертвою? Як лікар міг підтвердити смерть жінки, яка за два дні розплющила очі в труні? Відповідей у Максима не було, але всі запитання відступили. Важливо було те, що мати дихала й перебувала під наглядом лікарів.
Наступного ранку медичний висновок зруйнував офіційну версію того, що сталося. Жодного серцевого нападу в Оксани не було. Причина її нерухомості й украй слабких життєвих ознак виявилася зовсім іншою, і тепер слідству належало з’ясувати, хто прирік жінку на такий стан…
Аналізи виявили в організмі Оксани велику дозу сильнодійних заспокійливих препаратів. Їхня кількість була достатньо високою, щоб занурити людину в стан, схожий на смерть. Організм жінки продовжував боротися, але без своєчасної допомоги сил у нього залишалося дедалі менше.
Лікарі пояснили, що порятунок стався майже в останню мить. Якби Максим не відкрив труну саме того дня, мати невдовзі загинула б уже по-справжньому. Усвідомлення цього вразило його не менше, ніж перший рух її пальців. Вчинок, за який його тоді затримали, виявився єдиним, що відділило Оксану від смерті.
Отримані результати повністю змінили характер справи. Йшлося вже не про незвичну лікарську помилку і не лише про незаконне поховання живої людини. Хтось навмисно дав Оксані небезпечну кількість препаратів, після чого її помилково визнали мертвою й поспішно поховали. Слідчі почали розглядати те, що сталося, як замах на вбивство.
Максима відпустили з відділку, однак зажадали не розголошувати того, що сталося. Ніхто з можливих підозрюваних не мав дізнатися, що жінка вижила й поліція взялася за розслідування.
Тому син не повернувся додому. Він оселився в готелі й залишався там, чекаючи звісток про стан матері та перебіг слідства. Ще недавно Максим сам відкидав землю лопатою, а тепер міг лише чекати, поки фахівці за ледь помітними слідами відтворять те, що сталося…
