«Я йду від тебе», — ніби нічого й не сталося, промовив чоловік за сніданком, залишивши Люду з трьома дітьми в орендованій квартирі
Вівсянка в дитячих тарілках уже вкривалася тонкою плівкою, коли Вадим вимовив фразу, після якої звичний ранок розколовся навпіл. Сказав буденно, майже байдуже, ніби попередив про дощ або нагадав купити хліб: — Я йду від...