Рятуючи своє життя, вона крикнула «ДЯДЬКУ ВАНЮ» першому-ліпшому

Вона лишилася ні з чим. Пішла до Коваленка, але його службова кімнатка виявилася замкненою, на дверях висів новий замок.

Сусідка з лазні, витрушуючи хідник, байдуже повідомила:

— А лейтенанта вашого відсторонили, кажуть. На чомусь попався: чи то гроші в когось узяв, чи то документи підробив. Хто їх розбере? Службова перевірка йде. Ходить тепер сам не свій.

Галина знайшла Коваленка вдома. Він відчинив неголений, згаслий, у старому светрі замість форми. Впустив її, сів і обхопив голову руками.

— Підставили, Галино Михайлівно. Чисто підставили. Знайшли в моєму сейфі гроші, яких я туди не клав, і папір, ніби я взяв хабар у власника кіоску. Той усе підтверджує. Усе сходиться, комар носа не підточить. Мене відсторонили, справу готують. Дійде до суду — прощавай служба, прощавай усе.

Він підвів на неї порожні очі.

— Я знаю, хто це влаштував. Усе знаю — і зробити нічого не можу. Віри мені тепер немає. Відсторонений інспектор, якого самого спіймали на гарячому. Хто такого слухатиме?

Так Кравченко прибрав і другого…