Сестра колись відбила мого нареченого, але на похороні матері їй довелося дізнатися правду про моє нове життя

— Дарино.

Артем висловив співчуття. Його голос був гладкий, чужий. У цю мить Данило відійшов поговорити з розпорядником, і сестра одразу нахилилася до мене.

— Мені треба сказати тобі кілька слів наодинці.

Я не хотіла сцени в траурній залі й пішла за нею в маленьку бічну кімнату. Там стояли кілька стільців і коробка з паперовими серветками. Дарина зачинила двері.

Зблизька я помітила втому довкола її очей. Макіяж приховував багато, але не все.

— Ти дуже схудла, — сказала вона, оглядаючи мене майже оцінювально.

— Це називається горе.

Вона крутила кільце на пальці.

— Ми з Артемом нещодавно купили будинок на узбережжі. Великий. З приватним виходом до води. Думаємо про дитину. У нього зараз кілька великих угод, справи йдуть добре.

— Вітаю, — сказала я рівно. — Ти хотіла обговорити похорон?

Її усмішка стала жорсткою.

— Я просто подумала, тобі буде цікаво знати, що в нас усе чудово. У мене сім’я, гроші, будинок. А ти… тобі вже тридцять вісім.

Колись ці слова розчавили б мене. Тепер я відчула лише втомлену жалість.

— Ти вже познайомилася з моїм чоловіком? — спитала я.

Дарина кліпнула.

— Чоловіком?

Я відчинила двері. Данило стояв неподалік.

— Даниле, підійди, будь ласка. Це моя сестра.

Артем, помітивши його, підійшов слідом. І раптом зблід.

— Корнієнко.

— Гнатюк, — спокійно кивнув Данило. — Давно не бачилися.

Артем ковтнув.

— Ви… одружені?

— Уже два роки, — відповіла я й узяла Данила за руку.

Дарина дивилася то на мене, то на нього.

— Данило Корнієнко? Той самий?

— Гадаю, так, — м’яко сказав він.

Артем спробував повернути собі звичну впевненість.

— Треба буде якось зв’язатися. Обговорити можливі проєкти.

— Мій графік заповнений, — ввічливо відповів Данило. — Але можете написати в офіс.

Розпорядник оголосив, що служба починається. Ми повернулися в зал, і я відчувала на собі погляди людей. Багато хто, очевидно, знав про давнє ділове суперництво Артема й Данила.

Ми ледь встигли сісти, як батько схопився за груди. Його обличчя перекосилося.

— Тату! — скрикнула я…