Свекруха була певна, що домоглася розлучення, аж поки я не винесла останню сумку чоловіка й не показала документи

— Ось підготовлена мною заява на розлучення. Якщо згоден — подамо її разом. Не прийдеш — звернуся до суду.

— А тепер покиньте мою власність. Мені треба підлогу помити — після вас брудно.

Вона відчинила двері навстіж.

На сходовому майданчику було прохолодно й пахло свіжою штукатуркою. Вони пішли без криків і погроз. Галина Степанівна, різко зсутулившись, мовчки підхопила один баул.

Богдан, спотикаючись об власні ноги, взяв другий. Виглядали вони як два безглузді персонажі з німого кіно, яких раптом викинули зі сцени просто в реальний світ. Свекруха, крекчучи, потягла сумку до ліфта.

Богдан поплентався слідом. Наостанок він озирнувся, ніби хотів щось сказати. Якось виправдатися чи попросити дозволу залишитися.

Але зустрів лише спокійний, насмішкуватий погляд уже майже колишньої дружини. Двері зачинилися, назавжди відтинаючи їх від теплої, просторої й чужої квартири. Два тижні промайнули непомітно…👉Продовження, натисніть кнопку «Вперед» нижче👇👇👇