Свекруха дистанційно керувала сином під час сімейної розмови, аж поки невістка не вирішила звернутися до неї напряму

Він різко натиснув кнопку відбою, важко дихаючи, ніби щойно пробіг крос. За десять секунд телефон знову задзвонив. На екрані висвітився напис «Мама».

Роман, не дивлячись, скинув виклик і натиснув кнопку «Не турбувати». Він підвів очі на дружину. Погляд у нього був винуватий, але вже осмислений, живий.

Наталя дивилася на нього кілька секунд, оцінюючи масштаб виконаної ним внутрішньої роботи. Потім коротко кивнула й поглядом указала на пакети під ногами.

— Ну, молодець. Перший іспит склав. А тепер бери м’ясо й тягни на кухню. Будемо вечерю готувати, главо сім’ї. Щоб м’язи від стресу не здулися.

Вона пройшла на кухню слідом за чоловіком. Зоя Петрівна залишилася сидіти у своїй квартирі перед мовчазним телефоном, раптом усвідомивши, що пульт керування чужим життям зламався остаточно.

У домі Романа й Наталі пахло м’ясом, що запікалося в духовці, і спокоєм, який повертається туди, де правила диктує здоровий глузд, а не чужі амбіції.