Свекруха дистанційно керувала сином під час сімейної розмови, аж поки невістка не вирішила звернутися до неї напряму

Роман шумно ковтнув. Сперечатися із Зоєю Петрівною він боявся з дитинства. Але перспектива втратити кохану Наталю й квартиру з наполовину виплаченою іпотекою лякала його значно більше, ніж материні крики.

Він тремтячими руками дістав телефон, натиснув на контакт «Мама» й увімкнув гучний зв’язок. Гудки йшли довго. Нарешті слухавку зняли, і в коридор знову увірвався знайомий голос, сповнений праведного гніву.

— Ромо, що це за вибрики? Ти чому дозволив цій дівці?..

— Мамо, стоп! — Роман заплющив очі, стиснув пальці в кулак і гаркнув так, що Пончик знову здригнувся. — Ані слова більше про Наталю, ані слова більше про наші гроші.

На тому кінці запанувала приголомшена тиша.

— Слухай мене уважно, мамо! — Роман заговорив швидше, боячись розгубити рештки сміливості. — Ти ледь не зруйнувала мою сім’ю своїми дурними порадами. Більше ти в наше життя і в наш бюджет не лізеш. Нічого мені не нашіптуєш. Якщо ти спробуєш ще раз командувати в моєму домі, я просто перестану відповідати на твої дзвінки. Все, розмову закінчено…