Свекруха набрала повний кошик дорогих продуктів, розраховуючи, що платити знову буду я

Оксана зробила крок до каси. Не до термінала — просто вперед, щоб її було добре чути.

— Моє — кефір і сир. Решту вибрали Валентина Миронівна та Марта. Вони самі за це й розраховуються.

Тиша біля каси стала щільною, майже відчутною. Студент завмер із банкою в руці. Діти позаду раптом теж притихли, відчувши, що в дорослих почалося щось цікавіше за мультики.

Обличчя Валентини Миронівни повільно налилося кольором. Спершу стало сірим, потім рожевим, потім важким багряним. Вона нахилилася до Оксани й прошипіла:

— Ти що зараз витворяєш? Там однієї ікри сім банок. Де я візьму таку суму?

— У гаманці, мабуть, — спокійно відповіла Оксана. — Ви ж вибирали все так упевнено. У рибному відділі казали, що хвости вам не потрібні, а Марта набрала доглядових засобів на дуже велику суму. Це ваші покупки…