Свекруха приїхала «погосподарювати» й залишила невістці список із двадцяти справ, але одна телефонна розмова змінила її плани.

«Де вона?» — прошипіла Людмила Василівна з інтонацією кобри, що втекла з тераріуму. Максим судомно схопив свій телефон зі стільниці. Екран послужливо показав повідомлення від Оксани, яке надійшло годину тому.

«Сніданок не готувала. Мама написала, що їде до нас наводити лад. Я залишила їй фронт робіт. Відпочивайте, мої дорогі».

Максим відчув, як усередині в ньому піднімається глухе, зле роздратування. Він — чоловік.

Він увесь тиждень ходив на роботу, перекладав папірці у відділі. Втомлювався як пес. І субота — це його законний час, щоб перетворитися на диванного тюленя, чухати боки й вимагати гарячої їжі.

А тут ні дружини, ні їжі, тільки мама з перекошеним від люті обличчям і лист із завданнями, який виглядає як вирок. «Оксано!» — гаркнув Максим у слухавку, не чекаючи відповіді. «Дорога, а це ще що за список із двадцяти пунктів? Мати приїхала господарювати, але зовсім в іншому сенсі! Ти де взагалі?»

«У ресторані…»