Свекруха приїхала «погосподарювати» й залишила невістці список із двадцяти справ, але одна телефонна розмова змінила її плани.

«Останній: вимити котячий лоток Пончика з хлоркою й натерти ламінат у всій квартирі воском».

Свист, із яким Людмила Василівна втягнула повітря в легені, міг би позмагатися з турбіною літака. Її обличчя почало змінювати відтінки від шляхетно-блідого до насичено-бурякового, зливаючись за кольором із коренеплодами із сумки. Вона планувала приїхати повчати.

Планувала стояти над душею, водити пальцем по поверхнях, цокати язиком, давати цінні вказівки, поки метушлива й присоромлена невістка віддраює квартиру, попутно слухаючи лекцію про свою нікчемність у побуті. Але цей нахабний, розписаний і пронумерований демарш ламав усю струнку архітектуру світобудови. Невістка залишила їй техзавдання, як хатній робітниці…