Свекруха вирішила, що після нашого розлучення може розпоряджатися моєю квартирою, але надто рано взялася за перестановку

Микола підійшов до Оксани, як до гранати без чеки, і обережно обійняв її за плечі.

— Слухай, Оксано, — тихо сказав він, — я це, мамі більше не скаржитимуся. Ну, коли ми сперечаємося. Я зрозумів, це наші справи.

Оксана повернула голову, подивилася на чоловіка довгим оцінювальним поглядом.

— Розумна думка, Колю. Тримайся її, бо наступного разу компенсацією буде путівка на дорогий закордонний курорт. Домовилися?

Микола енергійно закивав головою.

— Домовилися. Я все зрозумів, я тепер узагалі з пів слова розумію.

Оксана відсторонилася від нього, поправила край ідеально рівної штори й подивилася на свою оновлену вітальню.

Диван на місці, шпалери кращі, ніж були. Свекруха більше не має доступу до квартири, а чоловік засвоїв урок так міцно, що навряд чи колись ризикне скаржитися матусі навіть на щось серйозне. Галина Петрівна тепер оминає дім невістки десятою дорогою, засвоївши на старості просту істину: чоловік і дружина — одна сатана.

У сім’ю не лізь: подружжя помириться, а ти крайнім і залишишся. Адже невгамовний материнський ентузіазм ледь не коштував їй свободи та ще й боляче вдарив по гаманцю.