Свекруха зажадала від батька невістки доплачувати молодій сім’ї, але його реакція виявилася зовсім не тією, на яку вона розраховувала

Вона була в домашньому халаті поверх вуличного светра. У руках тримала обробну дошку. Побачивши Віктора, свекруха анітрохи не збентежилася. Навпаки, її очі загорілися недобрим жадібним вогнем.

— О, Вікторе Андрійовичу, як вчасно ви зайшли! — голосно заявила вона, перегороджуючи коридор. — А я якраз Дімі готую поїсти, поки ваша донька бозна-де пропадає.

Віктор спокійно засунув руки в кишені джинсів.

— Здоров, Валентино. Донька моя на роботі. А ти чого тут забула?

Свекруха набрала в груди побільше повітря й видала:

— Донька ваша нігті чужим тіткам фарбує. Отримує копійки. Нам із сином на їжу не вистачає. Різниця в зарплатах — п’ятдесят тисяч. Доплачуйте зі своєї кишені цю суму щомісяця, раз так виховали, що вона чоловікові не рівня…