Свекруха знову влаштувала сцену через подачу страв і спробувала перейти межу, але Маргарита спокійно підійшла до шафи — і гості побачили несподіване

— Ну чого стала, дурепо? Натяку, чи що, не зрозуміла? Таке пристойним людям подавати на стіл не можна. Давай-но в темпі вальсу все перероби й сервіруй стіл заново. Ти що, жартуєш? Артем уже майже начальник відділу, а ти його так підставляєш своїми нікчемними салатами.

Із цими словами Лариса Вікторівна схопила сміттєве відро й одну за одною почала витрушувати в нього закуски та салати, приготовані Катериною. Катерина не встигла отямитися, як на святковому столі залишився тільки її злощасний салат «Мімоза», розворушений стараннями свекрухи.

— Та що ж ви, матері вашій ковінька, робите? — розлютилася Катерина й щосили схопила свекруху за руку. — Якщо вам тут не подобається, забирайтеся звідси й прихопіть із собою вашу колишню невістку.

Такої неповаги Лариса Вікторівна терпіти не стала й заліпила невістці потужного ляпаса, від якого в тієї миттю бризнули фонтаном сльози. Після фізичного покарання свекруха вже було розкрила рота, щоб додати невістці ще й словесних стусанів, але натомість отримала просто кулаком у ніс. Катерина рукоприкладства терпіти не стала й відплатила одразу ж, без зволікання. Лариса Вікторівна зойкнула від болю й закричала на все горло:

— Тьомо, Тьомочко, рятуйте! Убивають! Люди! На допомогу!

Однак минула не менш як хвилина, перш ніж Артем примчав до вітальні на крик матері. Лариса Вікторівна миттю стихла, а Артем узявся з’ясовувати, що ж тут сталося.

Однак Катерина помітила на обличчі чоловіка одну особливість, через яку Лариса Вікторівна та її божевільна агресія одразу відійшли на другий план. Шия й обличчя Артема аж до перенісся були густо вимазані слідами тієї самої губної помади, що блищала на губах Ірини.

— Тьомочко, синочку, вона в тебе зовсім, чи що, з глузду з’їхала? Та її в божевільню треба запроторити. Глянь, вона мені носа розбила до крові. А перед цим вона повикидала всі свої закуски в сміттєве відро. І як таких земля носить!

— Катю, ти що накоїла? — люто закричав на дружину Артем.

Його обличчя перекосилося від злості. Однак Катерина з незворушним виразом обличчя стояла мовчки, войовничо схрестивши руки на грудях.

— Іди й подивися на себе в дзеркало, — сказала вона металевим голосом, підштовхнувши Артема до дзеркала. — І коли ж ви тільки встигли? Та вона ж тебе вже облизала з ніг до голови. Ти ж увесь у помаді, клоуне. Що скажеш?

Глянувши на себе, Артем зам’явся й почав виправдовуватися.

— Катю, ну годі, а! Навіщо ти знову вигадуєш зайве? Іра мене просто привітала.

— Привітала? Та вже добре ж вона тебе привітала.

Катерина зняла з себе й жбурнула в пику чоловікові кухонний фартух.

— І святкуйте день народження без мене, будь ласка. У вас і так тут повна ідилія. Уся сім’я в повному зборі, а я тут зайва…