Син попросив батька не приїжджати перед Новим роком, але візит без попередження відкрив тривожну правду

За тиждень листоноша приніс листа. Жовтий конверт, штамп жіночої колонії, нерівні рядки, написані простим олівцем. Лариса просила трохи грошей — на шампунь і їжу. Писала, що мати перестала відповідати, батько не приймає дзвінків.

Микола прочитав листа вголос. Павло слухав мовчки. Потім узяв конверт, не розгортаючи, підвівся, спираючись на тростину, відчинив дверцята печі й кинув папір у вогонь.

Лист скрутився, почорнів і розсипався іскрами.

— Тату, може, чаю? — спитав Павло. — Я вчора на ринку взяв трав’яний збір. Продавець запевняв, що він лікує взагалі все.

— Від усього він нас навряд чи врятує. Але зігрітися допоможе.

Вони стояли біля вікна, тримаючи в долонях гарячі горнятка. За склом до обрію лежав білий лід, плавно переходячи в бліде небо. Світ ніби завмер, але тепер ця тиша не лякала.

У ній уперше за довгий час було спокійно.