Усі намагалися відігнати вовка від труни, але він знову повертався — аж поки лікар не помітив важливу деталь

У залі запанувала така тиша, що кожен шерех здавався оглушливим. Назар пильно вдивлявся в обличчя медиків і боявся пропустити найменшу зміну. Перші миті нічого не обіцяли, але потім один із лікарів раптом завмер і мимоволі скрикнув. Він перевірив Оксану ще раз, нахилився ближче й тихо звернувся до колег.

З того, як швидко змінилися їхні рухи, Назар зрозумів: сталося щось неймовірне. Тепер медики вже не просто виконували прохання згорьованого жениха — у їхніх діях з’явилися зосередженість і нагальність. Оксану переклали на ноші й понесли до машини швидкої допомоги. Ніхто поки що не давав пояснень, але сам факт, що дівчину терміново везли до лікарні, змушував Назара дедалі сильніше чіплятися за надію.

Машина рушила до лікарні, а приголомшений Назар поїхав слідом. Кілька хвилин дороги здалися йому безкінечними. Він намагався зрозуміти побачене й боявся робити висновки. Якщо Оксана була жива, чому цього не помітили раніше? Якщо медики помилилися тепер, чи зможе він пережити повторну втрату? Думки змінювали одна одну, але жодна не допомагала впоратися з очікуванням…