Усі РОЗБІГЛИСЯ в різні боки, поки БАНДИТИ затискали МОЛОДЯТ, а він ПІДІЙШОВ
Тепер належало зайнятися тими, хто все ще вважав себе господарями цієї яхти. За моїми підрахунками, на борту лишалося четверо боєздатних плюс сам Грім, який відсиджувався в бункері. Але яхта була складною системою.
Нижня палуба, машинне відділення, кубрики команди, технічні відсіки. Світло там і далі горіло, живлячись від потужного дизель-генератора. Ця автономність давала противнику перевагу.
Поки працювало освітлення, вони могли орієнтуватися за даними камер внутрішнього спостереження, що надходили на місток. Треба було осліпити судно повністю. Я рушив коридором до носової частини, переносячи вагу з носка на п’яту.
Звук кроків поглинав товстий ковролін. Попереду виднівся спуск на нижню палубу — вузькі гвинтові сходи з латунними поручнями. Звідти пробивалося рівне жовте світло й долинав гул механізмів.
Біля краю прорізу я завмер, прислухаючись. Знизу долинали квапливі кроки й уривки фраз: «Ікло не відповідає. Камери на кормі відрубалися. Шеф наказав тримати оборону внизу. Тримай сходи».
Голос тремтів, вони були налякані. Вниз вів лише один шлях. Спуститися освітленими сходами означало перетворити себе на ідеальну мішень.
Я оглянув стелю над спуском. Там була вентиляційна решітка, досить широка для людини. Технічні канали в розкішних яхтах часто проєктують із запасом під потужні системи кондиціонування.
Я підтягнувся, безшумно зняв алюмінієву решітку й ковзнув у вузький металевий рукав. Усередині пахло мастилом і пилом. Пересуватися доводилося на ліктях і колінах, контролюючи кожен міліметр.
За п’ять метрів я дістався наступної решітки, що виходила просто в коридор нижньої палуби. Підо мною стояли двоє. Кремезні голомозі хлопці в тактичних жилетах поверх спортивних костюмів.
Вони тримали під прицілом гвинтові сходи, напружено вдивляючись у східці. Спини відкриті. Чекали фронтальної атаки, не припускаючи, що загроза прийде згори.
Я обережно виштовхнув решітку. Вона повисла на самих петлях. Спуск був стрімким, я стрибнув просто за спину найближчому.
Поки він реагував на рух повітря, ліва рука обвилася навколо його шиї, блокуючи дихання. Права перехопила руку другого, який намагався розвернутися на шум. Різке скручування зап’ястка — він глухо застогнав, випустивши зброю.
Я змістив вагу, перекидаючи першого на підлогу й використовуючи його тіло як буфер між собою та другим. Простір нижньої палуби був тісніший за коридори нагорі. Другий бандит, позбувшись ствола, вихопив із-за пояса довгий ніж.
У його очах майнула відчайдушна рішучість загнаного щура. Він зробив випад знизу вгору. Лезо зі свистом розсікло повітря за дюйм від куртки.
Я жорстко заблокував удар передпліччям, відводячи руку вбік. Вибухова контратака. Удар основою долоні в щелепу відкинув його на сталеву перебірку.
Голова брязнула об метал. Він сповз по стіні й більше не намагався підвестися. Перший, уже втрачаючи свідомість від захвату, обм’як остаточно.
Я стягнув їм руки за спиною їхніми ж ременями. Двоє усунені. Лишалися ще двоє — невідомо де — і Грім.
У дальньому кінці коридору були важкі сталеві двері. Машинне відділення. Я штовхнув їх.
Мене обдало хвилею сухого жару й оглушливим ревом дизелів. Величезні білі агрегати пульсували, передаючи вібрацію всьому корпусу. Я шукав аварійний вимикач генератора.
За другим дизелем виявився ряд потужних рубильників із червоними маркуваннями. Я знайшов аварійний вимикач генератора й опустив його важіль.
Рев генератора захлинувся, перейшов у басовитий кашель, а потім стих. Задушлива тиша опустилася на яхту. Разом згасло все основне освітлення.
Вимкнулися системи кондиціонування. Померли екрани відеоспостереження на містку. За кілька тягучих секунд під стелею спалахнули тьмяні криваво-червоні лампи.
Запрацювали резервні акумулятори. Тепер судно виглядало як відсік підводного човна. Червоне світло спотворювало все, відкидало довгі танцюючі тіні.
Для тих, хто лишався нагорі, вимкнення генератора стало фінальним акордом. Згори долинали крики. Вони втратили останню ілюзію контролю…👉Продовження, натисніть кнопку «Вперед» під рекламою👇👇👇
