Віктор десять років оплачував рахунки матері, але на її ювілеї зайшла мова про спадщину та квартиру Марини

— А Віктор тобі навіщо?

— Та мені б його картку на пару годин. — Дарина безтурботно плюхнулася на банкетку. — Ми з маман йдемо їй вбрання вибирати. Ну й мені заодно щось приглянемо. Там у салоні зараз знижки, якщо брати дві сукні одразу. Вигідне вкладення.

Рина прихилила трубу пилососа до стіни. У голові клацнув невидимий калькулятор. Вигідне вкладення. Ну-ну.

— Картку, значить, а твоя де?

— Ой, ну ти ж знаєш, фриланс — така справа. У мене зараз період енергетичного застою. Клієнти на астрологічний розбір не йдуть. Ретроградний Меркурій. — Дарина трагічно зітхнула, закотивши очі.

— Слухай, Дарино. — Рина присіла на краєчок тумби. — А давай я дам тобі свою дисконтну картку в «Легі». Там у мене максимальний рівень, цілих 20%. Купите все, що треба.

— Ого, давай.

Очі сестрички жадібно блиснули. Рина сходила до спальні, дістала пластиковий прямокутник і вручила Дарині.

— Тільки май на увазі, вона прив’язана до номера телефона. Оплачувати будете на касі. Назви мій номер, я продиктую код із SMS.

— Ну супер, спасибочки.

Дарина випурхнула, навіть не помітивши підступу. Через дві години телефон Рини пискнув. Телефонувала Дарина.

— Рино, що за справи? Ми стоїмо на касі, вибрали неймовірні речі, а продавчиня каже, що за цією карткою все одно треба платити своїми грошима, а на картку нібито нарахується тільки відсоток від покупки балами.

— Правильно, — цілком рівним голосом відповіла Рина, закидаючи білизну до пральної машини. — За сам товар ви маєте платити, звісно, своїми грошима. Моя картка дає бонуси, а не перетворює повітря на купюри.

— Риночко, але в нас немає із собою таких грошей. Ми розраховували на картку Віктора. Він же завжди…

— Ну, картки Віктора у вас немає. Зате в мене буде знижка на наступну покупку. Ви ж хотіли вигідне вкладення. Користуйтеся.

— Але це мамин ювілей. Як тобі не соромно? — вереснула слухавка.

— Та мені чудово. Вчися виходити з енергетичного застою, Дарино. Чао.

Рина натиснула відбій. Увечері, звісно, вибухнув скандал. Світлана Петрівна зателефонувала синові й 40 хвилин описувала, як її принизили перед продавчинями, як у неї підскочив тиск до орбітальних висот і як Рина плюнула в душу всій їхній родині.

Віктор слухав це, сидячи на дивані. Його обличчя набувало кольору свіжого цементу.

— Рино, навіщо ти так? — запитав він, відклавши телефон. — Вони ж справді опинилися в дурному становищі.

— Вікторе, вони пішли до елітного бутіка, не маючи в кишені ані копійки. Ти розумієш масштаб їхньої нахабності й тупості? — Рина сіла поруч, зазираючи чоловікові в очі. — Вони планували спустити твою місячну зарплату на два шматки тканини. Я дала їм дисконтну картку. Якщо в них немає власних грошей, хай ідуть у масмаркет.

— Мама плакала.

— Мама маніпулює. Скажи мені чесно, скільки ти відклав на нашу відпустку?…