Він вважав мене безпорадною й бідною, аж поки моє зникнення не змусило його панікувати

— Бачиш? — Вероніка зайшла за ним і озирнулася. — Навіть наостанок змогла бути корисною. Прибрала за собою.

Роман спробував усміхнутися, та всередині неприємно ворухнулося занепокоєння. Як Мар’яна з такою температурою могла довести кімнату до ідеального порядку? Де мокра сорочка, брудні простирадла, розбита склянка? Він швидко придушив це відчуття. Мабуть, викликала таксі, зібрала валізу, а хатня робітниця рано-вранці все прибрала. Або сама з останніх сил. Яка різниця? Головне — вона пішла.

Вероніка вже носилася кімнатами з господарським виглядом.

— Це ліжко треба викинути. Я хочу нове, широке, з балдахіном. Стіни перефарбуємо, тут усе надто нудне. Диван у вітальні жахливий, картина несмаковита, кухню треба переробити повністю. Я бачила гарнітур в іноземному каталозі — дорогий, але розкішний.

Роман ішов за нею й кивав.

— Усе буде. Що захочеш.

— І ввечері треба відзначити, — сказала Вероніка. — Покличемо твоїх друзів. Нехай побачать, що тепер тут нова господиня.

Ця думка сподобалася Романові. Йому потрібне було публічне підтвердження перемоги. Він дістав телефон і подзвонив у преміальну службу виїзних банкетів. Замовив рідкісне м’ясо, морепродукти, дорогі закуски, найкраще шампанське. Говорив голосно, щоб Вероніка чула кожне слово.

— Загальна сума значна, — повідомив менеджер. — За правилами потрібна передоплата половини замовлення.

— Надсилайте рахунок, — недбало відповів Роман. — Оплачу основною карткою.

Він розвалився на дивані, який Вероніка вже прирекла на заміну, відкрив банківський застосунок і ввів дані. Кілька секунд екран показував завантаження, потім з’явився червоний рядок: «Операцію відхилено». Роман насупився. Ліміт на картці був великий. Збій мережі, вирішив він. Спробував знову. Той самий рядок. Тоді вибрав іншу картку. Знову відмова.

— Ромо, чому так довго? — гукнула Вероніка з вітальні, позуючи перед дзеркалом.

— У банку збій, — сказав він, намагаючись, щоб голос звучав спокійно.

Він відкрив дебетову картку. Цього разу повідомлення було ще гірше: «Недостатньо коштів». Роман відчув, як холодний піт виступив під коміром. Зарплата прийшла нещодавно. Рахунок не міг бути порожнім. Він спробував увійти в основний банківський застосунок, але екран видав сухе повідомлення: «Доступ обмежено. Зверніться до відділення».

Вероніка зайшла до кімнати, вже невдоволена.

— Мені дзвонять зі служби. Кажуть, платіж не проходить. Це якийсь сором.

— Усе нормально, — Роман швидко відкрив резервний рахунок в іншому банку. Там лишалася порівняно невелика сума, якою він майже не користувався. Тремтячими пальцями він оплатив передоплату звідти. Цього разу операція пройшла. — Бачиш? Просто технічна проблема. Увечері все буде.

Вероніка повірила не одразу, але всміхнулася.

— Тоді я в салон. Маю виглядати ідеально на першому вечорі в своєму новому домі.

Коли вона пішла, усмішка сповзла з Романового обличчя. Він стояв посеред розкішної вітальні й відчував, як тривога повзе хребтом. Заблокований рахунок. Порожній баланс. Картки, які ще вчора працювали. Чи могло це бути пов’язано з Мар’яною? Він фиркнув. Неможливо. Сама думка здавалася йому принизливою: визнати, що жінка, яку він звик вважати слабкою, здатна вплинути на банк, юристів і величезний борг. Для цього довелося б визнати, що він нічого про неї не знав. А Роман поки що відчайдушно тримався за звичну картину світу. Ця жінка могла лише плакати й кашляти. Завтра він поїде в банк і змусить їх пояснитися.

Дзвінок у двері пролунав несподівано. На порозі стояв кур’єр із щільною текою.

— Пане Дорошенко? Рекомендована доставка. Розпишіться.

Роман поставив підпис і, зачинивши двері, глянув на відправника. Юридична фірма «Гринюк і партнери». Він вирішив, що це документи щодо розлучення, і розкрив теку з роздратованим нетерпінням. Але всередині було не письмо із сімейного суду. Це була нотаріальна вимога від імені клієнта — МЛ Холдингу. Роман читав, і рядки стрибали перед очима: порушення умов корпоративної кредитної лінії, вимога повного погашення боргу в чотириста мільйонів, строк три дні, примусове стягнення заставних активів — особняка й спортивного автомобіля. Келих, який він тримав, вислизнув і розбився об мармурову підлогу. Перемога, яку він святкував зранку, почала перетворюватися на кошмар…