Він вважав мене безпорадною й бідною, аж поки моє зникнення не змусило його панікувати

Увечері гості сміялися, музика грала, Вероніка демонстративно приймала компліменти у вітальні, а Роман усміхався так, ніби обличчя йому натягнули руками. У голові знову й знову спалахували слова: чотири сотні мільйонів, три дні, стягнення активів. Він пив шампанське й не відчував смаку. Коли хтось ляснув його по плечу й привітав із новим життям, йому здалося, що невидима петля на шиї затягнулася ще тугіше.

Уночі він майже не спав. Вероніка, втомлена після своєї маленької переможної вечірки, міцно лежала поруч, відвернувшись до вікна. Роман дивився в стелю й намагався довести собі, що все це помилка. Адміністративний збій. Неправильно оформлене повідомлення. Не може величезна корпорація раптом вимагати з нього весь борг. Не може дім, який він вважав своїм, опинитися на межі арешту. І все ж зранку, щойно відчинилися двері банку, Роман уже стояв біля стійки для привілейованих клієнтів.

— Я хочу бачити керівника, — різко сказав він, кинувши картку на стіл. — Негайно.

Співробітниця зблідла, провела його в окрему кімнату й попросила зачекати. За кілька хвилин увійшов охайний менеджер, але не керівник. Роман роздратовано випростався.

— Я не збираюся розмовляти з молодшими співробітниками. Поясніть, чому мої картки заблоковані, рахунок недоступний, а мені надіслали божевільну вимогу щодо кредиту.

Менеджер сів за комп’ютер, зберігаючи ввічливість, від якої Романа трусило ще сильніше.

— Зараз перевірю, пане Дорошенко. Так… бачу. Банк не блокував ваші картки з власної ініціативи.

— Тоді хто?

— Баланс основного рахунку дорівнює нулю. Кредитні ліміти вичерпані. Уночі пройшло автоматичне екстрене списання за вашою корпоративною кредитною лінією. Воно зачепило всі доступні кошти й ліміти, пов’язані з обслуговуванням зобов’язань.

Роман уп’явся пальцями в край столу.

— За чиїм розпорядженням?

— За розпорядженням поточного власника вашої кредитної лінії.

— Поточного власника? Що за маячня?

Менеджер повернув екран трохи в його бік, але Роман майже не бачив літер.

— Ваш корпоративний борг був проданий приватній інвестиційній структурі близько пів року тому. Нині кінцевим держателем зобов’язання є МЛ Холдинг. Наш банк виступає лише агентом з обслуговування платежів.

Назва вдарила по ньому так само, як учорашній лист.

— Я не прострочив платежі, — прохрипів він. — Чому вони вимагають усе одразу?

— Згідно з повідомленням, отриманим від власника боргу, вас визнано таким, що порушив одну з умов договору. За такого порушення держатель має право застосувати штрафні механізми й вимагати повного погашення.

— Яку умову?

— Подробиці мають бути зазначені в нотаріальній вимозі. Вам необхідно звертатися до представників МЛ Холдингу або до їхньої юридичної фірми.

Менеджер говорив рівно, майже безсторонньо, ніби йшлося про зміну тарифу, а не про крах життя. Роман вийшов із банку, похитуючись. На вулиці світло било в очі, сорочка прилипла до спини. Ще вчора він заходив сюди з виразом людини, якій зобов’язані всміхатися. Сьогодні охоронець біля дверей дивився на нього без колишньої поваги, а менеджер не вибіг слідом вибачатися. Роман зупинився біля машини, поклав долоню на блискучий капот і раптом уперше подумав, що навіть цей холодний метал більше не здається йому власністю. Він сів за кермо — те саме кермо, за яким звик почуватися переможцем, — і вбив назву МЛ Холдингу в пошук. На екрані з’явилися логотип, сайт, новини, фотографії скляного хмарочоса, повідомлення про преміальну косметику, моду, нерухомість, закордонні філії. Корпорація була величезна. Він бачив цей логотип раніше, але ніколи не надавав значення. Тепер він дивився на нього як на вирок.

Тремтячими пальцями Роман набрав номер юридичної фірми.

— Я отримав вашу вимогу. Це помилка. Я не порушував договір.

— Помилки немає, пане Дорошенко, — відповів спокійний голос. — Ви порушили пункт одинадцятий, підпункт «б».

— Що це за пункт?

— Зобов’язання зберігати сімейну добропорядність і не вчиняти дій, здатних завдати репутаційної шкоди корпоративному позичальнику та власнику боргу.

Роман замовк. Кров ніби відхлинула від обличчя.

— Це не має стосунку до кредиту.

— Має, якщо ви підписали договір. Розлучення з тяжко хворою дружиною, її вигнання з дому та відкрите проживання з іншою жінкою кваліфіковані нашим клієнтом як грубе порушення зазначеної умови. У нас є підтвердження: документи, записи, свідчення.

Роман перестав дихати. Мар’яна. Усе через Мар’яну. Але як вона могла бути пов’язана з МЛ Холдингом? Хто взагалі розповів їм про те, що було в домі? У його голові спалахнула спальня, її бліде обличчя, тека на ковдрі, його власний голос, упевнений у повній безкарності. Тоді він навіть не озирнувся. Не подумав про камери, свідків, документи, наслідки. Йому здавалося, що якщо жінка лежить без сил, то й увесь світ лежить без сил разом із нею. Він почав говорити швидко, збивчиво, майже благаючи, обіцяючи продовжувати платежі, просити відстрочку, зустрічатися з ким завгодно. Голос юриста не змінився.

— У вас залишилося два дні і кілька годин. Повне погашення боргу або стягнення застав.

Зв’язок обірвався. Роман ударив кулаком по керму. Йому треба було знайти Мар’яну. Негайно. Поки ще лишався хоч якийсь шанс…