Він зажадав, щоб жінка негайно пішла, але вже за кілька хвилин ситуація різко змінилася

Уранці чорна службова машина в’їхала на територію командування й зупинилася біля головної будівлі корпусу. Савчук вийшов в ідеально випрасуваному кітелі й зняв темні окуляри. Штабні офіцери на чолі з начальником штабу вже чекали на нього, витягнувшись у бездоганну лінію.

— Бажаємо здоров’я, товаришу генерале! Дозвольте привітати зі вступом на посаду!

Гучні голоси прокотилися над майданчиком. Савчук не вшанував тих, хто зустрічав, навіть короткою відповіддю й одразу попрямував до дверей. На обличчях офіцерів майнуло збентеження, але вони поспішили за ним.

— Де мій кабінет?

Начальник штабу вказав дорогу. Савчук рушив коридором нарочито широким кроком. Підбори гулко відбивали ритм, люди біля стін квапливо витягувалися, і це видовище приносило йому задоволення. Він хотів, щоб звук його наближення змушував підлеглих заздалегідь збиратися й опускати очі.

Попереду з’явилася жінка в потертiй польовій формі. Ні погонів, ні нашивок на ній не було; старий кашкет приховував частину обличчя. Вона йшла посередині проходу неквапливо й рівно, наче не бачила свити, що наближалася.

Савчук насупився. Невідома не поступалася дорогою тризірковому генералові, і він миттю вирішив, що доля сама прислала йому доречну учасницю ранкового спектаклю. Він пришвидшив крок, розправив плечі й пішов просто на неї. За кілька митей до зіткнення жінка підвела голову.

З-під козирка на Савчука подивилися темні, напрочуд спокійні очі. У них не було ні розгубленості, ні бажання догодити. На коротку мить генерал відчув незрозумілу тривогу, але відразу придушив її. Відступити перед штабом означало зіпсувати все задумане дійство.

Його плече з силою вдарило жінку. Вона хитнулася й була змушена спертися долонею об стіну. Савчук навіть не озирнувся.

— Дивитися треба, куди йдеш, — кинув він через плече.

Свита завмерла, не наважуючись ні допомогти незнайомці, ні засудити начальника. Савчук же з вдоволеною посмішкою рушив далі. Він був упевнений, що кількома секундами щойно встановив нові правила для всього корпусу. Йому й на думку не спало, що грубий поштовх став першою тріщиною в його бездоганній кар’єрі і що жінка, яка лишилася біля стіни, мала владу, перед якою його три зірки майже нічого не важили…