Вона вирішила перевірити свою компанію зсередини, але перший день виявився зовсім не таким, як вона очікувала

Дарина відчула, як у горлі стало тісно. Богдан опустив очі до планшета, та було видно: розповідь зачепила й його. Кілька секунд вони стояли мовчки серед блискучих машин, і зал раптом видався Дарині холодним і чужим.

— Давайте уточнимо в адміністраторки, — м’яко сказав Богдан. — Може, по цій моделі є умови, які ще не відобразилися в програмі.

Біля стійки до них підійшли Назар і керівник Руслан Петрович. Богдан пояснив: покупчині бракує невеликої суми, персональна знижка могла б допомогти завершити угоду. Дарина стояла поруч і уважно дивилася на обличчя керівництва філії.

Спершу Назар фиркнув, потім Руслан Петрович відверто розсміявся.

— Богдане, ти забув, кому дають такі знижки? — спитав керівник. — Постійним клієнтам, серйозним покупцям. А вона що, щомісяця до нас по машину приходитиме?

Назар повернувся до літньої жінки й сказав досить голосно:

— Бабусю, у нас тут не склад дешевих розвалюх. Хочете дешевше — шукайте місце простіше.

Марфа Степанівна зблідла й зробила крок назад. Богдан напружився, та Дарина встигла глянути на нього застережливо. Вона хотіла почути все.

— А ти чого так дивишся? — кинув Назар стажерці. — Не забувай, перший робочий день легко може стати останнім.

Дарина повернулася до керівника.

— Може, варто зателефонувати власниці й запитати про персональну знижку?

На мить стало тихо. Потім адміністраторка хихикнула, Назар зареготав, а Руслан Петрович похитав головою.

— Смілива новенька. Ще запропонуй у неї ключі від сейфа попросити…