Я була певна, що наречений доньки з нами лише заради грошей. Сюрприз, який чекав на мене, коли я випадково почула його розмову з юристом

І коли ж станеться така знаменна подія? — підняв одну брову Влад.

— Наступного місяця, — гордо відповів Філіп. — Я підкопив грошей. Звісно, сама церемонія буде скромною, лише для вузького кола, але нам більшого й не треба.

— Яка дурниця! — засміявся Влад. — Ні, у мене одна донька, і я в жодному разі не допущу, щоб найпам’ятніший день у її житті був скромним. Треба покликати сотню гостей, журналістів. Не щодня таке трапляється. Та й Міланку всі люблять. Багато хто просто образиться, якщо вона їх не запросить. Правда ж, доню?

— Тату, та не треба…

— Як це не треба? — удавано здивувався чоловік. — Ні-ні, ще раз ні. За витрати не хвилюйтеся, я все візьму на себе. Тільки найкраща сукня, розкішний ресторан, голуби, квіти… Що там іще треба? А, покличемо якогось модного співака. Що ви там зараз слухаєте? Люди мене не зрозуміють, якщо я доньці не влаштую шикарного весілля. Філіпе, я розумію твої благородні пориви, але багатство тягне за собою певні зобов’язання. Статус зобов’язує. А як подарунок що ви хочете? Може, квартиру? Нічого тулитися на орендованій. Куплю вам хорошу трикімнатну. Якраз здали один класний житловий комплекс, і там є чудові квартири. Або краще будинок?

— Тату…

— Мілано, — лагідно подивилася на неї мати. — Твій батько має рацію. Розумію, ви не хотіли всього цього, але ми ж від щирого серця. Ми повинні зробити все можливе, щоб ти і твій чоловік ні в чому не мали потреби. Просіть, чого хочете. Усе буде, нам не шкода.

Філіп хоч і намагався не показувати свого тріумфу, все ж погано з цим справлявся. Хлопець увесь світився від близької можливості вмить розбагатіти. Мілана всього цього не помічала, й далі виправдовуючи свого благородного нареченого перед батьками.

— Може, подивимося фотографії? — раптом запропонувала Марина. — Знаю, Міла терпіти не може свої дитячі знімки, але це ж традиція. Ти, Філіпе, повинен усе-все про свою майбутню дружину знати.

— Та ви ніби змовилися, — зморщила носа Мілана. — Невже не можна без цього? Нормально ж сиділи, не впізнаю вас.

— Доню, не щодня знайомишся з нареченим єдиної дочки, — усміхнувся Влад.

— Я принесу альбоми, а ви поки музику поставте якусь приємну, а то від цього джазу я вже втомилася, — засміялася Марина.

За хвилину вона вже розкладала на дивані альбоми з дитячими фотографіями Мілани. Філіп із цікавістю почав їх розглядати. Невдовзі й Міла, змінивши гнів на милість, приєдналася до нього, розповідаючи, де і як було зроблено той чи той знімок.

— Коли я тобі кивну, увімкни, будь ласка, ось цю пісню, — прошепотіла на вухо Владу Марина. — Я зараз до них підсяду, підтримаю розмову, а ти в потрібний момент натисни на кнопку, голосно сказавши, що настав час послухати справді вартісну музику.

— Що за нісенітниця?