Я була певна, що наречений доньки з нами лише заради грошей. Сюрприз, який чекав на мене, коли я випадково почула його розмову з юристом

Усі розсілися за столом. Філіп теревенив без упину, розповідаючи, як Мілана перевернула все його життя. Він нічого не питав у Марини й Влада, багато жартував, здавався чарівним і приємним, намагаючись справити належне враження.

— А я й не думав, що твій батько, Мілан, — така важлива людина.

«Ага, звісно, — зі злістю подивилася на нього Марина. — Не думав він. Усе ти знав, негіднику. Запудрив мізки моїй дитині, вирішив скористатися її довірою й почуттями у своїх гидких цілях. Нічого, я тебе скоро виведу на чисту воду. От тільки розслабся на хвилинку».

Поступово напруження спадало, принаймні так думав Філіп. Влад чудово справлявся зі своєю роллю. Марина навіть і не думала, що чоловік такий прекрасний актор. Він сміявся, розповідав про нові проєкти, піджартовував над Міланою, цікавився, як ідуть приготування до весілля.

— Схоже, ми даремно в тобі сумнівалися, хлопче, — повідомив Влад після вечері, коли вони вийшли з-за столу, і Філіп узявся розглядати колекцію живопису, яку Лебедєви збирали багато років.

— Нічого собі! Це що, оригінал відомого класика? — витріщив він очі.

— Розбираєшся, значить, — усміхнувся Влад. — Він самий.

— Трохи й сам малюю, — знизав плечима Філіп, — але майстрів поважаю. Щоправда, самому мені таку картину в житті не купити.

— Це ти дарма так думаєш. Зараз із нами породичаєшся, я з тебе швидко людину зроблю, — засміявся Влад. — Мій зять не повинен животіти в третьосортній юридичній конторі. Хочеш, візьму тебе до себе в штат? Нам якраз потрібен начальник юрвідділу.

— Що ви! — спалахнув Філіп, але Марина помітила, як забігали його очі.

— Не соромся, ми без п’яти хвилин рідня, — ляснув його по плечу Влад. Та так, що хлопець похитнувся.

«Боже, Владику, не бий його, — з жахом закусила губу Марина, — ще не час».

— Я так не можу, — почервонів Філіп. — Звик усього досягати сам, та й мені зовсім неважливо, хто в моєї коханої батьки. Я люблю Мілану й готовий робити все, щоб вона була щаслива.

— Похвально! — підійшла до них Марина. — Рідко нині зустрінеш такого принципового молодого чоловіка. Та будь-хто інший, дізнавшись про наш статок, одразу почав би користуватися всіма благами, які дає таке становище в суспільстві.

— Мамо, Філіп не такий, — підхопила нареченого під руку Мілана. — Думаю, ви вже переконалися в цьому. До речі, ми визначилися з датою весілля.

— Так?