За дверима стояв бездомний старий
Оксана встала й пройшлася кухнею. Першим бажанням було зателефонувати Мельникові, сказати, що захворіла, і зірвати ймовірний план. Вона взяла телефон.
«Мам, кому?» — спитала Марина. «Романові Васильовичу». Василь підвівся.
«Не треба». Оксана обернулася. «Мені треба пояснити відсутність».
«Якщо попередите його зараз, він зрозуміє, що ви щось знаєте. Скасує все. Потім вигадає інший спосіб вас підставити».
«А що ви пропонуєте?» — «Подзвоніть людині, яка у вас за безпеку відповідає». Оксана згадала, звідки він знає. Кілька місяців тому Василь потрапив до лікарні із запаленням легень.
Після виписки йому не було куди йти. Вона привезла його додому, нагодувала, дала теплий одяг і намагалася знайти місце для тимчасового проживання. Тоді розмова випадково торкнулася роботи.
Адресу квартири Василь теж запам’ятав того дня. Вона знайшла номер Левченка. Палець завис над екраном.
«5:27. Він вирішить, що я збожеволіла». Марина підійшла ближче.
«Мам, якби Василь Петрович хотів грошей, він не йшов би до нас через пів міста о п’ятій ранку». Оксана натиснула виклик. Відповіли після шостого гудка.
«Левченко слухає». — «Дмитре Олександровичу, це Бондаренко. Вибачте за такий ранній дзвінок».
«Оксано Ігорівно? Що сталося?» Вона постаралася розповісти коротко: хто прийшов, що почув, які прізвища назвав. Після слів про фіктивне листування голос Левченка змінився. «Де ви зараз?» — «Удома».
«Залишайтеся там». — «Мені треба на роботу». — «Сьогодні в будівлю не заходьте до мого дзвінка».
«Мельникові нічого не повідомляйте. Савчук теж». Оксана сіла.
«Ви думаєте, це правда?» — «Поки що я думаю лише про те, що інформацію треба перевірити. Ваш свідок поруч?» — «Так». — «Нехай нікуди не йде».
«Пізніше з ним поговорять. Телефон тримайте при собі». — «А відсутність як пояснити?» — «Я вирішу це питання через керівництво».
«Самостійно нікому не дзвоніть». Він відключився. «Ну?» — спитала Марина.
«Наказав залишатися вдома». Василь уперше за ранок трохи розслабився. «Значить, правильно зробили».
«Поки що це нічого не означає». Оксана налила йому чаю й зробила бутерброди з сиром і ковбасою. Тепер руки тремтіли вже в неї…
