Замість мого нового авто відгукнулася машина свекрухи, а чоловік миттю зник за шторами

Металевий захват підчепив блискучий кросовер. Валентина Олегівна з жахом спостерігала, як машина її мрії разом зі шлангами, розсипаною землею й пиріжками підіймається на платформу. Саму жінку посадили на жорстке заднє сидіння патрульного автомобіля.

Телефон Марини тим часом без кінця спалахував вхідними викликами. Артем дзвонив знову й знову, але вона вимкнула звук, спокійно провела зустріч, узгодила проєкт ресторану для заміського клубу й випила кави. Лише після цього, уже в таксі дорогою до відділку, вона відповіла.

У слухавці пролунав надривний голос чоловіка:

— Марина, маму затримали! Її тримають у відділку, а твою машину відвезли на майданчик за містом. Будь ласка, відмовся від заяви. Скажи, що сама дозволила їй узяти ключі.

— Чому я маю давати неправдиві свідчення? — Марина дивилася на вулиці за вікном. — Ви зробили це без мого відома.

— У неї вік, гіпертонія. Слідчий попередив: якщо ти не заявиш, що претензій немає, наслідки можуть виявитися серйозними, аж до реального строку.

Марина витримала паузу. Вона розуміла, що в’язниця свекрусі навряд чи загрожує: зважали і на вік Валентини Олегівни, і на відсутність попередніх порушень, тож усе могло завершитися умовним покаранням. Однак саме розслідування обіцяло добряче вимотати жінку. Ситуація, що склалася, вперше дала Марині можливість поставити умови, які родичі вже не зможуть проігнорувати…