Заступивши на нічну зміну, лікар заварив собі міцну каву на ніч, аж раптом його смикнула медсестра

Даша зблідла. Лідія Василівна зажадала не втягувати дитину, а працівники поліції попросили Павла йти. Він запевнив дочку, що повернеться і тоді все стане ясно. Коли Олексій спробував наблизитися до племінниці, вона відсахнулася й попросила її не чіпати. Бабуся повела дівчинку.

Олексій не пішов слідом. Будь-яка спроба пояснити затримання виглядала б в очах Даші підтвердженням слів батька: дядько домігся, щоб Павла забрали. Він бачив лише, як племінниця, не озираючись, міцніше тримається за руку бабусі. Наслідки його початкового мовчання тепер уже не можна було відокремити від наслідків запізнілої правди. Навіть правильне рішення не повертало часу, коли він міг вчинити правильно одразу.

Того вечора Оксана повідомила Олексієві, що Даша перебуває з нею та Лідією Василівною. А Ткаченко й далі уточнював свідчення Наталії. Спершу вона розповіла лише про зв’язок із Павлом і його обіцянки розлучитися. Потім слідчий спитав, що сталося після аварії.

Наталія зізналася: тієї ночі Павло приїжджав до неї в украй збудженому стані. Він говорив, що Марина знайшла документи і тепер усе завалиться. Коли Наталія спитала, як це пов’язано з ДТП, чоловік відповів: «Я поліз до машини. Думав, вона далеко не поїде».

Ткаченко попросив не переказувати загальний зміст, а згадати розмову якомога точніше: коли Павло приїхав, чи знав уже про стан дружини, від кого Наталія почула про аварію. Вона пояснила, що подробиць тоді не знала й ставила запитання саме тому, що слова коханця здавалися безладними. Павло сам пов’язав знайдені Мариною папери зі своїм втручанням, перш ніж хтось устиг підказати Наталії таку версію.

Про цю розмову Наталія нікому не розповідала й на той момент не знала, що Павло вже дав схоже пояснення братові. Потім вона згадала ще одну фразу. На її запитання, що сталося б, якби Марина загинула, Павло відповів: тоді принаймні все закінчилося б одразу…