Бандити сміялися з самотньої знахарки й вимагали данину, але після зустрічі зіткнулися з незбагненним

Лисий почав відкручувати кришку каністри. Кришка впала й дзвякнула об сходинку. У мертвій тиші цей звук пролунав наче постріл. І двері відчинилися повільно, зі скрипом. Із темного отвору хлинув густий білястий дим, огортаючи ноги.

— Заходьте, гості дорогі, — пролунав голос ізсередини. Тихий, але він звучав не у вухах, а просто в голові. — Зачекалася.

Князь відчув, як ламається воля, але ненависть, вигодувана болем, утримала його на ногах.

— За мною, — прохрипів він і ступив у сіни.

Болт і Лисий пішли слідом, наче уві сні. Дим затягував їх, обіцяв спокій. Обіцяв, що страх нарешті скінчиться.

У світлиці стояла піч. Заслінка була відчинена, і всередині танцювало дивне полум’я, чи то зелене, чи то фіолетове. Перед піччю, на низькій лавці, спиною до них, сиділа Зоя й кидала у вогонь пучки сухої трави.

— Прийшли-таки, — сказала вона, не обертаючись. — Дорогу загубили, друга загубили. А все мало.

Князь підняв пістолет, рука тремтіла.

— Обернися. Я хочу бачити твої очі, коли стрілятиму.

Зоя повільно встала, і тінь її на стіні виросла до стелі й загнулася, наче роги. Цієї миті з печі до кімнати викинуло хмару диму. Князь вдихнув, і світ вибухнув.

Колоди стін перетворилися на гнилі ребра велетенського звіра. Підлога заворушилася, а там, де щойно стояла стара, виросла істота заввишки у два людські зрости, зіткана з темряви. Замість обличчя в неї була гладенька біла маска з чорними венами, що проступали на ній, і на ній палали ті самі очі, вицвілі, без зіниць.

— Ти по плату прийшов? — проревіла вона так, що заклало вуха. — Бери.

Князь закричав і натиснув на спуск. Постріл гримнув. Спалах освітив світлицю. Куля пройшла крізь істоту, наче крізь дим. Він стріляв знову й знову.

— Тьомо, не треба! — закричав хтось ліворуч.

Князь обернувся. Поряд із ним стояв не Болт, там стояв скорчений демон із закривавленою собачою мордою й тягнув до нього пазуристу лапу.

— Тьомо, це я.

Але Князь уже не чув. У його отруєному мозку не лишилося друзів, тільки чудовиська, які прийшли по його душу. Він вистрілив впритул. Демон сіпнувся, схопився за груди й повільно осів на підлогу, перетворюючись на купу ганчір’я.

Князь зареготав. Він може їх убивати. Він повернувся до головної постаті, але вона вже нависала над ним, затуляючи собою весь світ.

— Свого вбив, — сказав голос Зої, пробиваючись крізь ревіння. — Тепер ти зовсім сам.

Князь позадкував і вперся спиною в гарячу піч. Плащ затлів. На секунду біль від опіку протверезив його, але лише для того, щоб він устиг зрозуміти, що накоїв.

— Це неправда, — прошепотів він. — Це глюки.

— Правда — те, у що віриш? — відповіла темрява. — Ти вірив у силу. Ти вірив у страх. Одержуй.

Князь кинув пістолет і з вереском кинувся до дверей. Збиваючи одвірки, падаючи й підводячись, він скотився з ґанку в багнюку й побіг у туман.

А у дверях хати стояла звичайна стара в чорній хустці. Біля її ніг хрипів Болт, пускаючи криваві бульбашки. У кутку, обхопивши голову, гойдався Лисий і бурмотів молитву, яку, виявляється, пам’ятав із дитинства.

Зоя засунула засув.

— Самі, — тихо сказала вона в порожнечу. — Усе самі. Я лише двері відчинила.

Князь біг. Гілки шмагали по обличчю, роздираючи шкіру, але він не відчував болю. За спиною він чув дихання, відчував кігті на шиї. Він не помітив, як вибіг на болото.

Трясовина прийняла його в холодні обійми. Нога пішла вниз. Він смикнувся, упав обличчям у чорну рідину, спробував підвестися, і друга нога провалилася слідом.

— Допоможіть! — закричав він, випльовуючи багно.

Ліс мовчав. Лише десь далеко ухнула сова. Він бився, судомно нишпорив довкола, шукав опори. Права рука сама полізла до кишені плаща й намацала щось. Він витягнув кулак і розтиснув його.

На долоні лежали мокра земля, собаче ікло й мідна монета, велика, стара, з гербом, якого він ніколи в житті не бачив, якої не було в згортку. Чорна вода піднімалася до підборіддя.

Над ним, у розриві туману, висів місяць, і Князеві здавалося, що він уповні й дивиться на нього з байдужістю вічності. А потім місяць кліпнув…