Бізнесмен повернувся раніше, ніж планував, і побачив сцену, яка змусила його миттю забути про відрядження

Якийсь час по тому він сидів у машині перед будинком і похмуро дивився на освітлені вікна. Лариса залишалася вдома. Того дня Олеся нарешті пояснила, чому раніше не розповідала докладно про те, що відбувалося. Мачуха пригрозила отруїти батька, якщо він дізнається бодай щось. Втративши матір, дівчинка відчайдушно боялася втратити ще й тата, тому терпіла й мовчала.

Тарас увійшов до вітальні. Лариса лише ледь повернула голову й далі дивилася телевізор.

— Збирай речі.

Вона повела плечем і заявила, що жодна дорога поїздка не допоможе загладити завдану їй образу.

— Мова не про поїздку. Пакуй усе своє й іди з мого дому.

Лариса схопилася на ноги, не відразу повіривши почутому. Вона зажадала пояснити, чи розуміє він, що робить. Тарас повільно рушив до неї.

— Я ніколи не піднімав руки на жінку. Але якщо за десять хвилин ти все ще будеш тут, я не певен, що зумію стриматися.

Лариса відсахнулася. Тут-таки заговорила про невдячність, нагадала, що саме вона займалася його «ненормальною» донькою, і пригрозила: коли піде, Тарасові доведеться довго вимолювати прощення навколішки.

Він більше не хотів ні сперечатися, ні слухати. Сил не лишилося навіть на гнів. Залишивши Ларису збирати речі, Тарас пройшов до кімнати Олесі, замкнув двері зсередини, ліг поверх покривала й майже відразу провалився у важкий сон.

Прокинувшись за кілька годин, Тарас одразу повернувся до клініки. Біля самих дверей палати він несподівано зупинився: з-за дверей долинав дзвінкий сміх Олесі. Не слабка усмішка, не тихий смішок — вона реготала так безтурботно, як не сміялася відтоді, відколи в їхньому домі з’явилася Лариса…