Чоловік був упевнений, що контролює ситуацію, аж поки дружина не вимовила свою фразу

— Можливо, і подарунки твоїй Аліні.

Віра схлипнула. Валентина Степанівна важко задихала. Микола сидів із кам’яним обличчям. Данило дивився на батька так, ніби вперше бачив перед собою чужу людину.

Сергій хотів заперечити, але Олена підняла руку.

— Дев’ять вісімсот. Ще одна кредитна картка. Борг — сто дванадцять тисяч. Платіж — п’ять шістсот. Ти знімав із неї готівку кілька разів. Відсотки там важкі, але ти, звісно, не цікавився.

Сергій схопив калькулятор. Пальці тремтіли. Він натискав кнопки, збивався, починав знову.

Дев’ятнадцять двісті п’ятдесят.

Плюс двадцять одна тисяча.

Плюс сім тисяч.

Плюс дев’ять вісімсот.

Плюс п’ять шістсот.

Виходило понад шістдесят дві тисячі.

При зарплаті вісімдесят п’ять.

Залишалося трохи більше двадцяти двох.

— Зачекай, — хрипко сказав він. — Це ж… це ще не все?

— Ні, — Олена похитала головою. — Далеко не все.

Вона знову перегорнула сторінку.

— Кредит на твоє захоплення риболовлею. Снасті, намет, надувний човен. Пам’ятаєш, два роки тому ти вирішив, що тобі конче потрібна нова пристрасть? Залишок — двісті сімдесят тисяч. Платіж — вісім триста. Половина — чотири сто п’ятдесят.

Сергій мовчав.

— Борг Вірі й Миколі, — Олена кивнула на сестру. — Вісімдесят тисяч три роки тому. На лікування твоєї матері, коли їй стало зовсім погано. Ми повертаємо по сім тисяч на місяць. Частину вже віддали, залишилося сорок п’ять. Половина — три з половиною тисячі.

Сергій відчув, як усередині щось провалилося.

Мама.

Він майже забув, що ці гроші брали саме на неї.

— Твоя мати, — Олена підвела на нього очі. — Ніні Павлівні вісімдесят один. Вона хвора. Їй потрібні ліки, які доводиться купувати самим. Чотирнадцять тисяч на місяць. Твоя половина — сім. Плюс помічниця з догляду. Вона приходить щодня на три години: миє, годує, прибирає. Одинадцять тисяч на місяць. Половина — п’ять із половиною.

Сергієві раптом стало нічим дихати.

Так, мати була хвора. Так, Олена їздила до неї по кілька разів на тиждень, купувала ліки, домовлялася з помічницею, телефонувала лікарям. А він просто давав гроші. Іноді. Коли його просили. Не питав, не вникав, не хотів знати подробиць.

— Комунальні платежі, — вела далі Олена. — Вісім двісті за квартиру. Половина — чотири сто. Інтернет, зв’язок, телебачення — твоя частка приблизно дві тисячі. Продукти й господарські витрати на двох — тридцять тисяч на місяць. Половина — п’ятнадцять.

Цифри навалювалися на Сергія, як мішки з мокрим піском.

Він знову натиснув кнопки калькулятора.

Шістдесят дві тисячі з лишком.

Плюс чотири сто п’ятдесят.

Плюс три з половиною.

Плюс сім.

Плюс п’ять із половиною.

Плюс чотири сто.

Плюс дві.

Плюс п’ятнадцять.

Виходило понад сто чотири тисячі.

При зарплаті вісімдесят п’ять.