Чоловік промовчав, коли його мати зажадала рахувати кожну покупку для дитини, однак дружина вже придумала відповідь

— Мамо! Оксано, дзвони у швидку! Швидко! Ти бачиш, їй зле!

Я встала, підійшла до неї. Дихання рівне, зіниці нормальні. Акторка великих і малих театрів.

— Добре, — спокійно сказала я, дістаючи телефон. — Тільки май на увазі, Богдане, безплатна швидка зараз перевантажена, приїде за годину, а платна буде за десять хвилин. Але виклик коштує дорого, дуже дорого. Ти платиш?

— Та ти безсердечна! — закричав він, зриваючись на вереск. — Викликай платну, я знайду гроші.

Лікарі приїхали за сім хвилин.

Серйозний лікар із валізкою оглянув пацієнтку й виміряв тиск. У кімнаті пахло антисептиком і ліками. Свекруха лежала на дивані, прикривши очі й тихо постогнуючи, час від часу розплющуючи одне око, щоб перевірити ефект.

Лікар подивився на мене, потім на блідого Богдана.

— Ну що, — сказав він утомлено. — Кардіограма — хоч у космос відправляй. Тиск 130 на 80. Для її віку ідеально. Звичайна істерика й симуляція.

— Як симуляція? — Богдан завмер.

— А так. Жінка абсолютно здорова. Усе розіграно артистично.

— З вас оплата за хибний виклик і огляд. — Він простягнув термінал. Свекруха перестала стогнати й сіла.

У кімнаті запала дзвінка тиша. Богдан дивився на матір. У його погляді читалося цілковите руйнування надій.

Він бачив не бідну хвору маму, а розважливу акторку, яка щойно витягла з нього останні гроші. Богдан тремтячими руками приклав картку до термінала. Писк оплати пролунав як вирок.

— Ти брехала? — спитав він тихо, коли лікар пішов.

— Богданчику, синочку, мені справді зле було. Від нервів. Ця змія мене довела.

— Ти брехала? — повторив він твердіше. — Щоб не платити? Щоб Оксану прогнути? — Богдан повернувся до мене.

Очі були порожні.

— Вона поїде. Просто зараз поїде…👉Продовження, натисніть на кнопку «Вперед» під рекламою👇👇👇