Чоловік вирішив скасувати розлучення, бо родині знову знадобилася зарплата дружини, але на кухні на нього чекала несподівана відповідь

За два місяці після відходу Дениса там оселилося постійне тривожне чекання. Черговий платіж вони зібрали, лише спустошивши всі материні схованки й забравши синову зарплату до останньої копійки. На їжу лишилося всього кілька тисяч, тож про звичне меню довелося забути.

Денис, звиклий до кави з автомата й свіжих фруктів, понуро колупав виделкою злиплі макарони, куплені зі знижкою. За вечерею він знову почав скаржитися, що ці «пір’я» схожі на клей і що до них можна було б купити хоча б сосиски.

— Сосиски тепер для нас розкіш, — відрізала Галина Петрівна, з силою розрізаючи сірий хліб. — За тиждень знову платити шістдесят тисяч. Де я їх візьму? Я живу на пенсію, а ти приносиш жалюгідні крихти. Навіщо мені здалася ця квартира і навіщо я посадила собі на шию здорового чоловіка?

— Ти сама веліла мені покинути Оксану! — скинувся Денис. Від дешевої їжі й безперервних докорів у нього вже смикалося праве око. — Обіцяла, що на мої заробітки ми житимемо як королі.

— Бо я вважала, що ти справді заробляєш! — закричала мати й упустила ніж на стіл. — Ти походжав важливіший за павича: дорогий годинник на руці, запах парфумів на весь під’їзд. Звідки мені було знати, що все це купувала дружина і що мій син жив за її рахунок?

Останні слова зачепили Дениса болючіше за будь-який удар. Він схопився, зачепив ногою табурет і пішов до своєї кімнати, навмисне важко ступаючи. Грюкнути дверима здалося йому єдиним способом зберегти рештки гідності. Але шум не міг заглушити неприємну правду, вже вимовлену вголос…