Дружина привела чоловіка вечеряти до свекрухи, якій він переказав усі гроші, але за дверима на них чекала несподівана картина

Відро з гуркотом покотилося по сухому й цілком неушкодженому ламінату. Вітальню заливав м’який світло торшера. Жодної води, жодної здутої підлоги.

На дивані, потопаючи в подушках, сиділа Лідія Степанівна. На ній було розкішне шовкове кімоно з вишитими золотими драконами, явно замовлене на маркетплейсі, але подане як убрання імператриці. Обличчя свекрухи сяяло духовним просвітленням і ситістю.

Навпроти неї в кріслі-гойдалці розташувався чоловік. Йому було близько сорока. У нього була ріденька борідка й волосся, зібране в куций хвостик, а вдягнений він був у лляну туніку вільного крою. Він нагадував сутулого богомола, який вирішив піти в монастир, але дорогою заблукав у спа-салоні.

Між ними стояв журнальний столик. Але не просто столик — це був вівтар ненажерства. У центрі височіла велика страва з ресторану — запечена качка.

Навколо неї мальовничо були розставлені тарталетки з червоною ікрою, нарізка з хамона, який Лідія Степанівна зазвичай називала заморською сухою гидотою, коли його купувала Оксана, тарілка сирів із білою пліснявою, фрукти й багети. А просто по центру столу, притулений до вазочки з виноградом, лежав знайомий пухкий білий конверт. Той самий конверт, у якому ще вранці лежали двісті тисяч на машину.

Чоловік у туніці саме тримав у руці тарталетку з ікрою й мовив улесливим баритоном:

— І ось коли кармічний вузол затягується, ми маємо обрубувати щупальця токсичного оточення, особливо тих, хто висмоктує енергію зі свого роду. Ваша невістка Оксана — це класичний енергетичний паразит. Вона блокує ваші фінансові потоки. Щоб очиститися, ви маєте подумки пробачити токсичну невістку, відпустити її злобу й впустити в себе вібрації багатства. Повторюйте за мною…