Голодна дівчинка попросила їжі в пари, яка годувала качок, але для Ольги ця зустріч стала поверненням до давнього болю

Вона знала, що Дмитро збирається їй освідчитися, розуміла, що це має статися сьогодні, але не знала, як їй бути. Вона була впевнена, що, щойно Дмитро дізнається, що вона відмовилася від доньки, їхні стосунки одразу закінчаться.

Вони гуляли парком. Ольга дуже любила годувати качок. Дмитро це знав, тому завжди купував кілька батонів, щоб Ольга могла нагодувати всю качину зграю. От і сьогодні Ольга годувала качок, Дмитро спостерігав за нею. Така гарна, така ніжна. Качки її зовсім не боялися, брали булку просто з рук.

— А можна мені крихітку?

Ольга почула дитячий голос. Вона обернулася, а Дмитро вже простягнув дівчинці цілий батон. Дівчинка примостилася поруч із нею. Вона два рази відкушувала, а один шматочок кидала качкам. Дівчинка була худенька, вдягнена охайно, але бідненько, дуже бідненько.

— Привіт. Як тебе звати?

— Я Ліда. А тебе?

— А я Ольга. А де твої батьки?

— У мене немає батьків, — дівчинка сумно всміхнулася. — Я живу в дитячому будинку. Мене там усі кривдять. От я й тікаю. Потім мене ловлять, повертають.

Ольга помітила, що дівчинка дуже вправно все робить однією рукою. Друга була в кишені. Ольга навіть подумала, що в дівчинки протез, тому хлопці з неї й кепкують.

Дівчинка повернулася до Дмитра.

— А ви можете не телефонувати одразу в поліцію? Ну, хоча б пів годинки.

Дмитро усміхнувся. Для своїх п’яти-шести років ця дівчинка була надто кмітливою, балакучою.

— Добре, домовилися. Пити хочеш?

Дмитро простягнув їй пляшечку соку. Він теж звернув увагу, що дівчинка тримає руку в кишені, тому навмисне дав закриту пляшку. Звісно, він би допоміг дівчинці, але що з рукою? Вона взяла пляшку, на секунду завагалася, а потім допомогла другою рукою. У неї був не протез, просто пальчики на ручці в усіх людей розчепірені, а в неї були разом, купкою. Ліда відкрила пляшечку й знову сховала руку в кишеню.

Дмитро запитав:

— Тебе через ручку дражнять у дитячому будинку?

— І за ручку, і за вушко.

Дівчинка відкинула волосся. Ольга побачила вушко — скручене, точнісінько таке саме, як у її дівчинки, — і одразу знепритомніла. Дмитро кинувся до неї, підбігли ще люди, хтось викликав швидку. Ольга ніяк не хотіла приходити до тями. Приїхала швидка. Дмитро озирнувся — дівчинки й слід прохолов.

У лікарні, коли Ольга опритомніла, він ледве її втримав: вона одразу хотіла кудись бігти. Ольга була зовсім слабка, бліда, але Дмитрові її було не втримати. Ольга знову плакала, виривалася…