Гості змовкли, коли свекруха висміяла господиню дому, а та спокійно підійшла до столу.

— Гарячого, кажете? — проспівала вона медовим голосом. — Підливати? Із радістю, Ларисо Миколаївно.

— Як скажете. Ви маєте рацію: сервіс має бути на висоті. — Вона встала, ретельно розгладила дрібні складочки на фартусі, розвернулася на підборах і твердим кроком попрямувала на кухню. У вітальні повисла пауза.

— От бачиш, Валечко, — долинув до Оксани самовдоволений шепіт свекрухи. — Дресирування — велика річ. Знає своє місце.

— Головне — суворість. — На кухні Оксана взяла до рук кухонні прихватки. Вона підійшла до плити, зняла з конфорки п’ятилітрову каструлю з борщем, що саме дійшов до готовності.

Метал обпікав пальці навіть крізь товсту тканину. Борщ був ідеальний. Він дихав жаром, зверху плавали золотисті кружальця жиру, щедро присмачені зеленню.

Жінка легко підхопила важкий посуд і повернулася до вітальні. Аромат наваристого бульйону зачарував присутніх. Софія навіть перестала друкувати, проводжаючи каструлю голодним поглядом.

Оксана підійшла до свекрухи. Усі затамували подих. Валентина Сергіївна прочинила рота…👉Продовження, натисніть на кнопку «Вперед» під рекламою👇👇👇