Хірург купив у літньої жінки банку варення на трасі, але вдома зрозумів, що це була не звичайна покупка

Матвій же більшість часу проводив над конспектами й підручниками. Із усіх розваг він погоджувався хіба що на виїзди за місто, де можна було пройтися лісом, посидіти біля води й на кілька годин забути про лекції. Решта посиденьок, де до ранку сперечалися, танцювали й співали, його не вабили.

Стас ніяк не міг змиритися з такою серйозністю сусіда. Він вважав, що молодість дана людині не лише для конспектів, і щиро переживав, ніби Матвій добровільно замикає себе в клітці з підручників. Щоразу зазирав у розгорнутий том, шумно зітхав і починав свою улюблену пісню:

— Ходімо хоч повітрям подихаєш, а то в тебе в голові скоро самі латинські назви залишаться. Так і кохання всього життя повз пройде. Ти, мабуть, навіть не уявляєш, як це — цілуватися під місяцем.

Потім він починав розігрувати цілу сцену: обіймав сам себе, заплющував очі, витягував губи, зображаючи романтичного героя. Матвій лише відмахувався, не підводячи погляду від книжки.

— Іди вже, артист. Не зустріну — значить, не час.

— А в мене, між іншим, є на кому тренуватися, — реготав Стас.

— От і тренуйся, — спокійно відповідав Матвій. — Тільки заліки не забудь скласти.

Дивовижним чином Стас майже завжди їх складав. Матвій не розумів, де той знаходив час на навчання, але сусід із легкістю вислизав із будь-яких труднощів, зачаровував викладачів і рідко наживав справжні неприємності.

У рідному селищі Матвій тим часом ставав майже місцевою легендою. Колишні однокласниці, дівчата молодші й навіть ті, хто раніше ледь вітався з ним, дедалі частіше питали у Валентини Петрівни, коли син приїде на канікули. Жінка, звісно, пишалася ним, але щоразу лише усміхалася й казала:

— Дівчата, озирніться довкола. Хороших хлопців і без мого Матвія вистачає. Насильно милим не будеш. А якщо вже він когось обере, самі першими помітите.

Однак дівчата примудрялися дізнаватися майже до хвилини, коли автобус чи машина привезе Матвія додому. Від самого ранку вони могли товпитися біля зупинки або прогулюватися неподалік від дому його матері. Матвія це не тішило. Він не відчував ні до кого з них того, що могло б стати початком кохання, і вся ця метушня лише заважала насолодитися рідкісними днями тиші….