Хлопчик підійшов до могили й сказав: мамо, вставай, ти вже досить відпочила

Для Оксани ця пропозиція означала набагато більше, ніж заробіток. Разом із роботою в неї з’являлося місце, куди можна повертатися, не вгадуючи, де доведеться провести ніч. Галина невдовзі переконалася, що помічницю обрала вдало. Дівчина тримала все в чистоті, працювала акуратно й чудово готувала.

У будинку постійно жили лише господиня з чоловіком. Обидва сини вже виросли: старший оселився зі своєю сім’єю в іншому місті, молодший навчався за кордоном. Оксана поступово звикала до життя, у якому за виконану роботу отримувала гроші й знала, чого чекати від завтрашнього дня. Після вуличної невлаштованості ця звичайна визначеність здавалася їй великим щастям.

Життя в Галини складалося спокійно. За час роботи Оксана отримала від господині ще одну пропозицію: викупити в розстрочку невеликий будинок, у якому вони з чоловіком жили замолоду. Дівчина погодилася з радістю й згодом переїхала туди.

Вісімдесят відсотків платні йшло на виплати. Збоку могло здаватися, що після цього в неї майже нічого не залишалося. Але дівчина дивилася на своє становище інакше. Тепер у неї було житло, яке вона вважала своїм. Заради цього Оксана була готова обходитися малим: після ночей просто неба будинок важив для неї більше, ніж вільні гроші.

Зранку Оксана йшла до господарів. Там безплатно харчувалася й прала речі, тому звичайні повсякденні витрати були зовсім невеликими. Навіть із тієї частини зарплати, що залишалася, вдавалося відкладати. Заробляла вона небагато, однак тепер могла не лише прожити черговий день, а й зберегти щось на наступний.

Через два роки після її появи в Галини додому повернувся молодший син, Андрій. Краса помічниці відразу привернула його увагу…