Хлопчик тихо прочинив двері й ступив до квартири. Не було звичного: «Мамо, я вдома!». Жінка відразу помітила щось дивне

— Ні, на сусідній вулиці. Там, де я іноді проходжу після школи. Мам, будь ласка, ходімо зараз. Йому не можна там лежати.

Він говорив дедалі швидше, чіпляючись за надію, що мати відразу одягнеться, візьме телефон, покличе когось, і вони разом повернуться туди. В його обличчі вже майнула готовність знову вибігти на мороз, хоч зараз, хоч без вечері, аби тільки не залишати пса самого.

— Ти когось із дорослих кликав? — спитала Лариса, хоча з очей сина вже розуміла відповідь.

Єгор опустив голову.

— Кликав. Кількох людей. Ніхто не захотів. Усі тільки відмахувалися. Один сказав, що якби пес міг, сам би вибрався. Інші взагалі пройшли повз, ніби я їх дратую.

У його голосі було не тільки відчай, а й образа — не дитяча примхлива, а глибока, розгублена. Він ніби вперше так близько зіткнувся з байдужістю і не міг зрозуміти, як дорослі, великі, сильні люди здатні спокійно пройти повз живу істоту, яка лежить у холоді й болю.

Лариса подивилася у вікно. Двір уже майже розчинився в темряві. Ліхтарі світили тьмяно, сніг здавався сірим, а в повітрі відчувалася та зимова сирість, від якої холод пробирається під одяг швидше, ніж зазвичай. Пізній вечір, невідомий люк, поранений собака, який може вкусити зі страху… Усе це в її дорослій голові відразу склалося в тривожний клубок небезпек.

— Єгоре, послухай мене. Зараз темно. Ми не знаємо, наскільки собака агресивний і що там унизу. Не можна просто так лізти в сміттєвий люк.

— Але він не агресивний! — майже скрикнув хлопчик. — Він поранений!

— Поранені тварини часто гарчать і кусаються, навіть якщо не хочуть. Їм боляче, вони захищаються. Ти сам сказав, що він не підпустив тебе.

Єгор відвернувся. Лариса побачила, як тремтить його підборіддя, і їй стало боляче від власної обережності. Вона розуміла, що говорить розумні речі, але поруч стояла дитина, для якої розум зараз звучав майже як зрада.

— Завтра вранці перевіримо, — м’якше сказала вона. — Якщо собака ще буде там, я подзвоню в притулок, знайду волонтерів, когось, хто вміє поводитися з такими тваринами. Гаразд? А зараз ти крижаний. Роздягайся. У тебе руки зовсім змерзли.

— А якщо він не доживе до ранку?