Мати солдата з’явилася на плацу в простій хустці, і невдовзі весь гарнізон зрозумів, що недооцінив її

Микола написав на звороті медичної пам’ятки номер старої справи й пояснив, що після протікання її внесли до переліку на списання. Того ж дня він повідомив про це Ганні. Вона зареєструвала вимогу зберегти документи до перевірки. Коли Павло за два дні повернувся до роботи, Миколу вже перевели на дальній склад «до перевірки кваліфікації».

У підвалі пахло пліснявою й мокрим картоном. На службовий запит Ганни архіваріуска дістала потрібну папку з коробки, позначеної на знищення, і видала її для ознайомлення під підпис. Павло був присутній як заявник. У справі лежав пожовклий акт розслідування аварії дванадцятирічної давнини. Постраждалою значилася технологиня Марія Коваленко, а причиною називали самовільне вимкнення захисного реле й допущене нею порушення інструкції.

У присутності архіваріуски Павло сфотографував обидва боки аркуша й записав номер папки, після чого справу повернули на місце й виключили зі списку на списання. Павло згадав співбесіду: після оформлення через центральний відділ кадрів Литвин майже не розпитував про навчання, зате двічі уточнив повне ім’я матері й місце її попередньої роботи. Тоді Павло вирішив, що це звичайна перевірка анкети.

Під висновками стояли три підписи, один із яких належав Миколі. У складі комісії був і молодий заступник начальника зміни Сергій Литвин. Павло перечитав сторінку кілька разів. У грудях підіймалася пекуча образа: мати знала, що саме на цьому комбінаті її зробили винною, і дозволяла йому щоранку проходити через ті самі ворота.

Удома він відкрив знімок аркуша й поклав телефон перед Марією екраном догори. Вона стояла біля плити, помішуючи суп. Побачивши печатку, вимкнула конфорку, хоч суп іще не закипів. Павло один за одним ставив запитання: чому вона збрехала, чому не сказала, чому дозволила йому пишатися місцем, де її обмовили. На останній фразі його голос зірвався.

Марія сіла й повільно зняла хустку. Павло бачив її шрами раніше, але ніколи при яскравому кухонному світлі. Над правою скронею волосся не росло; стягнута шкіра тяглася до вуха й на шию, а край пересадженої тканини був схожий на слід від застиглої хвилі. Вона не прикрилася, лише стиснула хустку на колінах.

— Я не вимикала захист, — сказала Марія. — Я полізла перекривати пару, коли луснув паровий патрубок. Литвин наказав запустити установку з несправним реле, бо строки здачі партії підтискали. Розпорядження було письмовим. Але після лікарні його оригінал зник, а троє наляканих людей підписали зовсім іншу версію…