Я не підняв слухавку. Екран на мить спалахнув на краю столу, але я накрив його долонею й перевернув донизу, бо зараз усе вирішувалося не там, а переді мною — в кабінеті директора, де за...

Галина Степанівна жбурнула теку з пенсійною випискою на середину обіднього столу так різко, що скляна стільниця сухо дзенькнула, ніби в кімнаті раптом пролунала ляпас. Пластикова обкладинка підстрибнула, ковзнула по пальцю й завмерла біля сільнички....

— Оце так зустріч! — Мирон підвівся з-за столу й широко розвів руки, ніби перед ним була не колишня однокласниця, а давня приятелька, з якою вони розійшлися тільки вчора. — Надька Пугач власною персоною....

Уранці свого шістдесят п’ятого дня народження Микола Петрович отримав посилку без зворотної адреси. Кур’єр приніс її рано, коли дім іще тримав запах теплого хліба, заварки й тієї рідкісної святкової тиші, що здається майже подарунком....

Телефон розірвав передсвітанкову тишу рівно о п’ятій. Артем Коваль розплющив очі ще до того, як апарат устиг подати другий сигнал, і вже тягнувся до слухавки. За роки в дитячій хірургії в нього виробився особливий...

— Твій братик на прохідній тебе й прийме, — сказав Богдан, навіть не намагаючись приховати зневагу. — Йому до злиднів не звикати. А ти в цьому домі більше ніхто. Він стояв біля розчинених воріт...

— Для такої злидарки прикраса надто розкішна. Знімай, поки я не зробила це сама, — процідила Лідія Савелівна і, ніби забувши про музику, гостей і весільний стіл, обома руками потягнулася до шиї Мар’яни. Її...

Таксі зупинилося на ґрунтовій дорозі задовго до воріт. Водій заглушив мотор і, не озираючись, втупився вперед, ніби на лобовому склі було написано остаточний вирок. Мирон Андрійович Коваль підвів очі на дзеркало заднього виду й...