Перед весіллям батько таємно встановив камеру в машину нареченого, і запис змінив усе

— Поки що не знаю. Але я мушу дізнатися правду раніше, ніж моя донька вийде за нього заміж.

За добу все було готове. Камеру сховали так, що знайти її без спеціального пошуку було майже неможливо. Григорій почувався брудно, ніби переступив межу, яку сам завжди вважав недоторканною. Але тривога всередині виявилася сильнішою за сором.

Перші записи не дали нічого. Даніїл їздив у справах, розмовляв із Лерою лагідно, слухав музику, відповідав на дзвінки. На другий день Григорій уже майже переконав себе, що помилився. Що ревнощі батька і страх втратити доньку перетворилися на підозріливість.

На третій вечір надійшло коротке повідомлення від знайомого з сервісу:

«Приїжджай. Це треба побачити на власні очі».

Григорій виїхав одразу. У невеликому кабінеті сервісу пахло вистиглою кавою й тютюном. На ноутбуці був зупинений запис із салону автомобіля.

Даніїл сидів за кермом. За кілька секунд поруч із ним опинилася світловолоса жінка. Вона вмостилася на сидінні, нахилилася до нього й усміхнулася.

— Ну що, наречений, твоя багата наречена й досі нічого не розуміє?

Даніїл розсміявся. Але це був не той сміх, який чула Лера. Не теплий, не закоханий. Холодний. Чужий.

— Вона надто закохана, щоб помічати очевидне.

У Григорія по спині пробіг мороз. Жінка закурила й ліниво закинула ногу на сидіння.

— Після весілля довго чекатимемо?