Після смерті доньки зять відмовився піклуватися про онучок, але їхній спокій невдовзі дістав пояснення

— Раніше я на заводі графіки будував: три зміни, тридцять мужиків, план по деталях, — казав він сусідові Петровичу, коли той заходив на чай. — А тепер у мене вдома три генеральші. Спробуй тільки таблетку не випий або капці не там залиш. Одразу протокол, фіксація і догана із занесенням в особову справу.

Петрович кивав і відпивав чай із нової чашки, купленої Дариною, бо стара, на її думку, ображала естетику.

— Ну то, Гено, яблуко від яблуні, сам розумієш.

— Твоя правда, — погоджувався Геннадій. — Саме що від яблуні.

І в цих словах, сказаних на маленькій кухні у звичайному промисловому місті, над чашками, які вибрали онучки, під графіком, що висів на холодильнику, поруч із трьома парами кросівок у коридорі й сімнадцятьма видами крему у ванній, уміщалося все, що Раїса хотіла зберегти, і все, чого Геннадій не дав відібрати.

Прибрано шорсткості, повтори, невдалі формулювання й фрази з порушеною логікою.

Діалоги приведено до природнішого звучання.

Звернень автора до читачів і закликів підписуватися у вихідному фрагменті не було; додавати їх не став.