Після смерті доньки зять відмовився піклуватися про онучок, але їхній спокій невдовзі дістав пояснення
— Сорочка в нього чудова, жодної зайвої складки, — відповів Геннадій. — А от людину під цією сорочкою я поки що не розгледів. Забагато блиску, очі ріже.
— Тату, ну звісно. Тобі б і знаменитий космонавт не догодив, ти б і в ньому ваду знайшов.
— Космонавт справою займався і в космос літав без зайвого пафосу. А твій обранець так говорить про комп’ютери, ніби особисто виліпив їх із глини й вдихнув у них життя.
Фактів проти Іллі в Геннадія не було. Була тільки стара робітнича інтуїція майстра, який звик відчувати, коли деталь у механізмі стоїть не на своєму місці.
Весілля зіграли влітку. Геннадій прийшов, виголосив тост, випив, не цокаючись із власним передчуттям, і вирішив спостерігати.
Дівчатка народилися одна за одною: Дарина, Поліна, Алла. Перші роки їхній шлюб, якщо дивитися збоку, здавався цілком пристойним. Раїса, провідна спеціалістка відділу логістики на великому підприємстві, тягнула на собі дім, роботу і трьох доньок. Ілля теж працював, але нарікав майже на все, що вимагало його реальної присутності: на витрати, розклад, дитячі хвороби, побутові дрібниці і на те, що життя стало йому затісним.
— Потерпи ще трохи, тату, — повторювала Раїса телефоном. — Дівчатка ось-ось підростуть, підуть до школи, і тоді мені точно стане легше. Я нарешті видихну.
— Раю, — відповідав Геннадій, — я в житті бачив чимало жінок, які буквально поховали себе в цьому твоєму «ще трішки». Ти й озирнутися не встигнеш, як постарієш, так і не дочекавшись того самого видиху.
— Але ж ти якось упорався. Ти нас із мамою не покинув, сам усе витягнув і не скаржився.
— Так я чоловік, мені, за старим розкладом, належить труднощів не помічати. А тобі, доню, зовсім не обов’язково перетворювати власне життя на трудовий подвиг і вдавати, ніби все гаразд, коли в тебе іскри з очей летять.
Дівчатка тим часом росли спостережливими до заціпеніння. Усі троє підсіли на документальні розслідування. Дарина, старша, вела зошит із нотатками щодо розібраних справ. Поліна знала схеми шахраїв краще за іншого оперативника. Алла, молодша, копирсалася в гаджетах і вміла діставати файли, які інші вважали безповоротно видаленими.
Раїса жартувала, що виростила трьох маленьких слідчих. Геннадій тоді сміявся. Пізніше він зрозумів: вони справді тренувалися.
Якось він приїхав до доньки на обід і затримався лише на п’ятнадцять хвилин. Алла зустріла його в коридорі з обличчям дізнавачки, яка приймає явку з повинною.
— Діду, зізнавайся, ти знову курив?
