Після смерті доньки зять відмовився піклуватися про онучок, але їхній спокій невдовзі дістав пояснення

Від куртки димом тхне. А ти ж обіцяв, що вже три роки як кинув.

— Та що ти, Аллочко, яке курив? Я просто повз шашличну на ринку проходив, там витяжка просто на тротуар.

— От вітром і надуло аромат, дідусю? — вставила Поліна, не відриваючись від планшета. — Тільки ринок за п’ятсот метрів в інший бік від твоєї зупинки. Щоб пройти повз нього, тобі довелося б зробити гак через промзону. Логістика не сходиться, діду. Маршрут явно був інший.

Дарина мовчки сиділа за столом і дивилася на діда з терпінням детектива, який давно все вирахував і чекає, коли підозрюваний добровільно здасться.

— Навіть не намагайся, тату! — Раїса розсміялася, витираючи руки рушником. — Вони зараз на всіх тренуються, хто в квартиру заходить. Учора листоноші такий допит влаштували, бідолаха й досі, мабуть, гикає. З’ясовували, чому він щовівторка приходить на сім хвилин пізніше, ніж звичайно.

— І який результат розслідування? — спитав Геннадій.

— Листоноша поза підозрою, — серйозно відповіла Алла. — Виявляється, баба Зоя з четвертого під’їзду щовівторка вранці пригощає його чаєм із ватрушками. Ми перевірили. Ватрушки справді існують, свідчення підтвердилися.

Перелом стався на сімейній вечері з гостями. Ілля відсунув тарілку, обвів стіл лінивим поглядом і жартівливо-принизливим тоном заявив, що Раїса надто багато думає про дрібниці й живе так, ніби вони рахують кожну копійку.

— Я просто дбаю про майбутнє дівчаток і намагаюся планувати бюджет, — спокійно відповіла Раїса, не відкладаючи виделки.

— Ось у цьому вся ти, — Ілля всміхнувся й відкинувся на спинку стільця. — Дрібні цілі, дрібні думки. Це, на жаль, і є той максимум, на який тебе вистачає: каструлі й списки покупок.

Усі три доньки сиділи за тим самим столом. Геннадій бачив, як обличчя Раїси затверділо. Це була не образа і не раптовий біль, а звична захисна реакція людини, яка давно навчилася приймати отруту, не змінюючись на обличчі.

І тоді Геннадій зрозумів: це не спалах, не випадкова сварка і не невдалий жарт. Це усталена, комфортна для Іллі зневага.

Після вечері, коли гості розійшлися, а дівчатка лягли спати, Геннадій сказав доньці: