Після відпочинку в Єгипті дружина безслідно зникла, і лише через п’ять років її знайшли серед бедуїнів

На початку 2023 року посланцеві вдалося увійти до потрібного поселення. Здалеку він помітив жінку, яка відповідала опису, але наблизитися й заговорити з нею не міг: будь-яка зайва зацікавленість викликала б підозру. Тоді він непомітно зробив на телефон кілька знімків із великої відстані.

Фотографії вийшли розмитими, однак Богдан упізнав Оксану. Не лише обличчя, яке майже неможливо було роздивитися, — він упізнав її силует, характер рухів і шрам на лівій руці, помітний навіть на нечіткому кадрі. Уперше за п’ять років у нього з’явилося підтвердження, що дружина жива, і точне місце, де її утримують.

Радість майже відразу змінилася страхом. Просто приїхати й забрати Оксану було неможливо. Поселення охороняли озброєні чоловіки, підступи контролювалися, а відкрита спроба звільнення могла призвести до загибелі жінки й дітей. Лариса запропонувала єдиний здійсненний план: домогтися рейду місцевих сил безпеки, офіційно не пов’язуючи його з давнім викраденням туристів.

Влада не хотіла визнавати, що іноземку роками утримували в рабстві: таке визнання завдало б тяжкого удару по репутації країни. Натомість операція проти незаконної зброї чи контрабанди давала законний привід увійти до поселення. Через свої зв’язки Лариса знайшла офіцера, який відповідав за рейди в пустельних районах.

Йому передали відомості про можливий склад зброї й попросили під час операції окремо вивезти іноземну жінку з дітьми, яка перебувала там незаконно. Офіцер погодився, але зажадав велику суму за участь і збереження таємниці. Богдан віддав усе, що в нього ще залишалося.

Нічний рейд призначили на лютий 2023 року. Кілька машин з озброєними співробітниками мали оточити поселення й провести обшук. Богдана до операції не допустили; він чекав у найближчому місті, не знаючи, чи почалася вона і чи не встигли попередити людей клану.

Рейд завершився швидко. Територію заблокували, чоловіків затримали, будинки оглянули під приводом пошуку зброї. Оксану й чотирьох дітей вивели окремо й посадили в одну з машин. Главу клану, який купив її п’ять років тому, заарештували за формальним обвинуваченням у незаконному зберіганні зброї. У документах не згадувалися ні торгівля людьми, ні рабство, ні вчинене над полонянкою насильство.

Звільнених доправили до безпечного місця в столиці, куди приїхали працівники консульської служби й Богдан. Він чекав у маленькій кімнаті, дослухаючись до кожного звуку за дверима. Через п’ять років двері нарешті відчинилися, і на порозі з’явилася Оксана з чотирма дітьми…