Плуг натрапив на важкий ланцюг біля річки, а його походження виявилося справжньою загадкою
До останнього дня отримання головного призу залишалося менш як дві доби. Вранці Богдан узяв копії документів, записав зі слів Лідії подробиці погроз і вирушив до регіонального слідчого управління. Цього разу він нічого не приховував. Розповів про ланцюг, знайдений портфель, зникнення Павла, машини біля будинку й людей, що чатували біля квартири.
Слідчий уважно вивчив папери й кілька разів уточнив послідовність подій. Історія звучала неймовірно, але документи, заява Лідії та прямі погрози кредиторів давали підставу поновити пошуки вже в іншому порядку.
— Ми розпочнемо провадження за фактом можливого насильницького зникнення Павла Бондаренка, — сказав він. — Однак офіційно визнати його померлим негайно неможливо. Для такого рішення потрібні розслідування й суд, а це не робиться за два дні.
— Нам хоча б потрібна довідка, що справу прийнято і є підстави побоюватися за його життя, — попросив Богдан. — Інакше родина втратить три мільйони вже завтра.
Слідчий замислився, знову переглянув копії й погодився оформити підтвердження про початок розслідування. Він не обіцяв, що організатори лотереї приймуть документ замість свідоцтва про смерть, але вважав випадок винятковим і радив звернутися до них негайно.
Богдан повернувся по Лідію, і вони забрали зі схованки оригінал найбільшого квитка, посвідчення Павла та решту необхідних паперів. У головному офісі лотереї жінка пред’явила свідоцтво про шлюб, документи дітей, довідку слідства й заяву про зникнення чоловіка. Працівники довго звіряли підписи й номери, після чого скликали спеціальну комісію.
Очікування розтяглося більш ніж на дві години. За зачиненими дверима юристи обговорювали, чи можна зберегти приз за родиною за відсутності остаточного судового рішення. Вони зв’язувалися з консультантами, перевіряли правила й оцінювали ризик того, що Павло колись повернеться і сам вимагатиме гроші. Лідія сиділа, стискаючи долоні, і дивилася на годинник. До закриття офісу залишалося дедалі менше часу.
Працівники кілька разів виходили для уточнень: просили оригінали, звіряли дати тиражу, знову знімали копії свідоцтв і перевіряли, коли надійшла перша заява про зникнення. Кожне таке прохання здавалося Лідії передвісником відмови. Богдан нагадував їй, що рішення ще не ухвалене, хоча сам бачив, як хвилинна стрілка наближається до кінця робочого дня.
Нарешті голова комісії запросив їх увійти. Організатори погодилися виплатити три мільйони дружині зниклого власника як винятковий захід. Лідія мала нотаріально підтвердити, що поверне отриману суму, якщо Павло з’явиться живим і оскаржить виплату.
— Я підпишу таке зобов’язання, — відповіла вона, не вагаючись. — Мені важливо лише зберегти те, що він залишив дітям.
Документи оформили того ж дня. За кілька годин до завершення строку на ім’я Лідії провели виплату в розмірі трьох мільйонів. Коли банківське підтвердження опинилося в неї в руках, жінка довго не могла вимовити й слова. Найбільший виграш вдалося врятувати буквально в останню мить…
