Свекруха дистанційно керувала сином під час сімейної розмови, аж поки невістка не вирішила звернутися до неї напряму

— Ось твій баул, — відрізала вона. — Я не житиму з двома людьми одночасно: з тобою і з Зоєю Петрівною у твоїй голові. Іди до мами. Там грюкай кулаком по столу, вмикай господаря. Переказуй її пенсію на свій рахунок. Вирішуй, скільки їй видавати на хліб.

— Там вимагай справедливості. А тут цирк згортається й їде на гастролі.

Повисла пауза. Чути було тільки тихе гудіння холодильника з кухні та рівне муркотіння Пончика, який зрозумів, що небезпека минула, і вийшов оцінити якість яловичини, що стирчала з пакета.

Роман дивився на чорну спортивну сумку, потім перевів погляд на Наталю. Картинка реальності нарешті пробилася крізь мамині психологічні настанови.

До нього раптом дійшло, наскільки жалюгідно й ганебно він виглядав збоку: дорослий чоловік, який намагався віджати в працюючої дружини гроші, виконуючи мамині вказівки, що лунали в потаємному навушнику. Жодної гордості, жодної поваги. Просто дешева клоунада.

— Наталю! — Його голос здригнувся. Бравада остаточно обсипалася, мов стара штукатурка.

— Наталю, не треба сумку, будь ласка. Я ідіот, я закінчений безпросвітний ідіот.

Він сів просто на пуфик у передпокої й закрив обличчя руками.

— Вона мене три тижні пиляла. Дзвонила щодня, казала, що ти на мені їздиш, що ти всі гроші потай спускаєш. Я не хотів брати ці навушники. Вона своєму племінникові дзвонила, змусила привезти. Сказала: зроби так, як я кажу, я з тебе справжнього чоловіка виліплю…