Свекруха набрала повний кошик дорогих продуктів, розраховуючи, що платити знову буду я

Найдовше затрималися біля косметики. Марта раптом згадала, що її шкіра на межі катастрофи, й почала згрібати сироватки, креми, патчі, шампуні та баночки з обіцянками сяйва, молодості й глибокого відновлення.

— Це мені треба. І це. Мамо, такі патчі в усіх нормальних дівчат є.

— Бери, раз треба, — по-царськи дозволила Валентина Миронівна.

Косметика лягла поверх лосося, ікри, помідорів і авокадо, ніби на цьому візку збирали не продукти, а докази чужої бездонної впевненості.

У проході біля сирів візок Валентини Миронівни став упоперек. Назустріч рухався похмурий чоловік із вугіллям, шампурами й великим шматком м’яса у своєму візку.

— Жінко, пропустіть, будь ласка, — попросив він, зупинившись.

Свекруха навіть не озирнулася. Вона вивчала шматок дорогого сиру, підтискаючи губи…