Свекруха вважала неробство сина нормою, аж поки я не вирішила наслідувати його приклад

— Ви цілком маєте рацію, Галино Миронівно, — з несподіваним запалом промовила Оксана. — Дружина справді повинна ділити тягарі чоловіка. У цьому й полягає справжній сімейний союз.

Свекруха вдоволено всміхнулася.

— Нарешті до тебе дійшло. Давай гроші, мені ніколи тут стовбичити.

— Грошей немає, — радісно повідомила Оксана, розвівши руками. — Ані копійки. Я дослухалася до вашої мудрої поради: звільнилася й тепер збираюся лягти поруч із Богданом на диван. Будемо разом шукати себе й порівну зносити всі злигодні.

Тиша стала такою щільною, що в ній виразно пролунав стукіт горнятка об зуби. Богдан захлинувся чаєм і закашлявся, забризкавши килим. Галина Миронівна кілька разів кліпнула, намагаючись осмислити почуте. Рум’янець швидко сходив із її щік, губи затремтіли, а шия витягнулася вперед.

— Як це — звільнилася? — нарешті верескнула вона. — А хто тепер платитиме мій кредит за…

Свекруха урвала себе й прикрила рота долонею. Але слово вже прозвучало й зависло в кімнаті. Богдан перестав кашляти, повільно поставив горнятко на стіл і перевів погляд із дружини на матір. У його обличчі вперше з’явилося не роздратування, а справжній страх.

— Який іще кредит, мамо? — спитав він незвично тихо. — Ти принесла рахунок за лікування. До чого тут кредит?..👉Продовження, натисніть кнопку «Вперед» під рекламою👇👇👇